Як заробляти на продажу картин

Мистецтво – та сакральна область, яку більшість людей з підприємницькою жилкою навіть не розглядають як трамплін для розвитку бізнесу. Але Сергій Косенков вважає, що онлайн-сервіси, в рівній мірі зручні у використанні для художників, галерей і покупців, можуть докорінно змінити ситуацію.

Художники в мережі

Стимулом до створення зручного сервісу для покупки картин став запит одного нашого знайомого. Йому потрібні були кілька картин, а оскільки моя мама-художник, то ми змогли йому допомогти.

Спочатку я створив сайт, на якому розмістив роботи місцевих художників. Почав займатися просуванням, запустив контекстну рекламу, і поступово почали надходити дзвінки від зацікавлених клієнтів. Через півроку ми відкрили офіс, потім – салон-галерею, а зараз маємо повноцінну галерею в центрі міста площею 180 кв. м.

Оскільки я починав в інтернеті, то фактично відкрив бізнес з нуля. Для виходу в офлайн ніякого стартового капіталу теж не було потрібно, оскільки оборот, на який ми вийшли, вже дозволяв платити за оренду і рекламу.

Сайт поступово переріс у великий портал по містах України. Цьому проекту вже два роки. Ресурс дозволяє художникам представити себе потенційним покупцям і виставити свої роботи. При цьому художники-користувачі отримують можливість продати свої картини через сайт. Ми в свою чергу отримуємо відсоток з продажу картин. Купуючи картини через сайт, клієнти можуть бути впевнені, що купують хороші роботи за об’єктивними цінами, так як ми не приймаємо роботи, які не відповідають ціні/якості. Також ми видаємо сертифікати з підписом художника про те, що роботи є справжніми оригіналами. Таким чином, співпраця вигідна для всіх учасників процесу.

Художники реєструються і розміщують свої роботи на сайті самостійно. Кого-то ми запрошуємо, багато додаються самі, практично кожен день, але модерацію проходять далеко не всі.

На сайті представлені картини різних цінових категорій. Ціну визначає сам художник, а ми вже можемо погодитися з нею чи ні. Але висока вартість роботи, як правило, завжди обгрунтована (художник має певний статус, брав участь у виставках, володіє високим професійним рівнем). Цінова політика у нас гнучка і багато в чому залежить від попиту. Якщо художник встановлює ціни, за якими його картини не купують, то ми коригуємо його цінову політику. І навпаки: якщо роботи художника затребувані, при цьому ми з ним давно працюємо, то ціни на його роботи можуть зростати. При цьому ми можемо запропонувати автору ексклюзивну співпрацю-тільки з нами. В цілому в Україні такі варіанти роботи з художниками, на жаль, досить відносні і часто засновані на усних домовленостях.

Незважаючи на те, що ми працюємо у вузькому сегменті і в цілому ринок продажу картин знаходиться в Україні в зародковому стані, проте попит на мистецтво є. Основні наші клієнти – це колекціонери, які постійно шукають і купують щось нове. Багато покупців до нас приходять з року в рік. Є й такі клієнти, які набувають картини в якості подарунка. Причому це не тільки люди, а й компанії, що купують подарунки партнерам. Близько 50% клієнтів -це іноземці. Вони із задоволенням купують живопис – не в якості сувеніра, а тому що непогано в ній розбираються.

У своїй галереї ми намагаємося представити роботи різних жанрів і напрямків. Складно сказати, що користується найбільшим попитом. Одні цікавляться абстракцією, інші, навпаки, віддають перевагу академічній класиці, комусь подобається соцреалізм. У подарунок часто люблять брати міські пейзажі.

Подолання консерватизму

Продаж картин – не високорентабельний бізнес, тому у фінансовому плані виникає багато складнощів. Крім того, потрібно враховувати, що ми працюємо з творчими людьми, які відрізняються досить складним характером. Образи або конфлікти зазвичай виникають на стадії заявки на модерацію, коли людина тільки реєструється в системі. Ми маємо право відмовити в розміщенні робіт, якщо бачимо непрофесійні роботи, неадекватні ціни або неякісні фотографії.

Взагалі спочатку наш проект не припускав відкриття галерей, ми планували підключати партнерів на умовах співпраці. Ми міркували так: в Києві і Харкові багато стаціонарних галерей, а у нас є унікальне рішення, яке вигідно для виходу цих галерей в онлайн. Але ми помилилися: виявилося, що галерейники — дуже консервативні люди, які проти будь-яких змін, вони не розуміють, НАВІЩО їм потрібен Інтернет і вважають всякого роду сервіси загрозою для свого бізнесу. Іноді ми стаємо свідками парадоксальних ситуацій. Наприклад, ми намагалися домовитися про співпрацю з однією галереєю, яка перебувала на межі закриття через відсутність грошей. Замість того, щоб скористатися, можливо, останнім шансом для порятунку бізнесу, власник відмовився від нашої пропозиції.

Картини як інвестиції

На європейському ринку кожна галерея не просто співпрацює з десятком художників, а ще й просуває їх, щорічно підвищуючи ціни на картини. Тому цінність картин зростає, і будь-який колекціонер, купуючи роботи таких художників, розуміє, що виграє, так як через рік вони будуть коштувати ще дорожче. Через це дорого коштують американські художники-просто тому, що є ринок. А у нас кожен художник може працювати з десятьма галереями і паралельно ще сам продавати. Ціна не зростає, так як галереї невигідно вкладати гроші в просування художника і його виставки, адже немає ніякої гарантії того, що він завтра не вирішить співпрацювати з іншою Галереєю. На жаль, в Україні немає ніякої правової бази, щоб мінімізувати ризики в таких випадках.

Взагалі поява сервісів для покупки картин – це хоч і маленький, але прорив у формуванні ринку мистецтва.

Вкрай рідко зустрічаються художники, що володіють талантом маркетолога і менеджера з продажу. І дуже часто ми бачимо талановитих художників, які пишуть хороші картини, але зовсім не вміють їх продавати.

У Європі та Америці цей ринок розвивається давно: там проводяться аукціони, працюють агентства, які займаються просуванням художників. У нас в Радянському Союзі мистецтво залежало від партії, яка розпоряджалася держзамовленнями. У 90-ті роки все розвивалося сумбурно. Та й зараз, якщо судити по місту, ринку практично немає. Що стосується Києва, то більшість столичних галерей займаються антикваріатом, продажами художників, яких вже немає в живих. Вони викуповують картини конкретного автора, іноді навіть все, і потім займаються продажами і просуванням наявного масиву робіт. Ніяких несподіванок і конфліктів в цьому випадку не виникне, так як претензії пред’являти вже нікому.

Але головна проблема навіть не в цьому. Основний бар’єр для розвитку ринку – це несформоване ставлення до мистецтва: на жаль, сьогодні в Україні мало хто розглядає мистецтво як інвестиції. Немає і агентств, готових інвестувати в просування художників. Поки картини для українського покупця залишаються в основному прикрасою інтер’єру.

Читайте також: Куди вкласти гроші, щоб отримувати щомісячний дохід biznescat.com.

Популяризація мистецтва

На сьогоднішній день просуванням проекту і програмуванням займаються дві людини на аутсорсі. У місті в команді працюють чотири людини, в інших містах задіяні свої люди.

У свій час ми пробували розвивати напрямок аерографії, але безуспішно — всього надійшло три замовлення. На старті розвитку бізнесу була хороша підмога – Вітражі. Оскільки у нас є партнери, які володіють майстерні, то ми досі продовжуємо займатися виготовленням художніх вітражів. Також ми відкрили багетну майстерню.

Спочатку ми розглядали варіант відкриття магазину для художників, але в підсумку вирішили сконцентруватися на створенні мережі галерей у великих містах України — Києві, Харкові, Львові, Одесі та інших, зібрати кращих художників і зайнятися продажами на зарубіжному ринку, тим самим сприяти підвищенню рівня і вартості українского мистецтва. А поки на найближчу осінь в наших планах-відкриття галереї в Харкові. Як показує практика, найефективніший спосіб просування – це залучення клієнта в галерею, де є можливість особисто розповісти про того чи іншого художника і його роботах. Інший інструмент просування – виставки, які спрямовані більше на масову популяризацію мистецтва. Але я вважаю, що ефективніше працювати з критиками і колекціонерами, тому ми намагаємося їх залучати до спільної роботи.

Інформацію надав фінансовий журнал – Бізнес Кіт.

Автор – Сергій Косенков.