Ми закохуємося в людей, які володіють якостями, які бракують нам, щоб перемогти тих, хто намагається над нами домінувати або робив це в минулому.
Основний інстинкт – перемагати
Основним інстинктом людини є інстинкт самозбереження та виживання. Насамперед ми хочемо вижити у найширшому значенні цього слова, а для цього нам треба перемогти своїх супротивників – тих, хто намагається домінувати над нами, забирати у нас якісь блага або заважати виконанню наших планів.
Якщо на нашій пам'яті хтось успішно домінував над нами у минулому (як правило, це був один із батьків, старший брат чи сестра, рідше хтось із однокласників), то ми на все життя зберігаємо побоювання повторення тієї ж ситуації. Це спонукає нас зближуватися з людьми, які, як нам здається, здатні протистояти саме тим людям, у спілкуванні з якими ми свого часу зазнали поразки.
Коли ми закохуємося, ми хочемо заручитися підтримкою людини, яка допоможе нам робити те, що нам хочеться, незважаючи на перешкоди, які чинить наше оточення. Але це не все. Ми намагаємося проводити з коханою людиною якнайбільше часу, щоб «розгадати» її та перейняти її стани – саме ті стани, які мають доповнити нашу особистість таким чином, щоб зробити нас непереможними.
Як домогтися взаємного кохання?
Взаємна любов – це ситуація, коли інша людина потребує переймання ваших якостей так само сильно, як ви потребуєте прилучення до неї? станів. А кохання нерозділене – це ситуація, коли вам для перемоги потрібні його якості, а йому – не ваші, а якісь інші. Отже, щоб змусити людину полюбити вас, треба дізнатися, який саме негативний досвід він пережив у своєму житті та продемонструвати йому, як справляєтеся з подібними ситуаціями ви самі. На жаль, завдання це непросте, оскільки неприємні спогади люди зазвичай приховують.
Наведемо приклад того, як працює теорія домінування під час виборів супутника життя.
Микола, студент-відмінник математичного факультету, полюбив дівчину на ім'я Ольга, основним заняттям якої було їздити провінційними містечками як… екстрасенс. Батьки не могли збагнути, чим зачарувала їх розумницю-сина ця особа, вся освіта якої полягала в двох курсах коледжу культури. Причина була в наступному: Микола ненавидів економічний факультет, на який його затягли батьки, і хотів розпоряджатися своєю долею самостійно, але не мав тих якостей, які б дозволили йому вирватися з-під батьківського піклування. Для того, щоб отримати їх, він мав увібрати той стан незалежності, який буквально випромінювала Ольга.
Батькам Миколи вдалося вмовити Ольгу залишити його, однак і наступний вибір сина виявився настільки ж екзотичним. Незабаром той незабаром одружився з незалежною і самостійною матір'ю-одиначкою з двома дітьми, причому значно старше за себе, і з радістю перебрався від батьків до її скромної квартири.
Хто часто закохується?
Як бачимо, любов – це почуття за великим рахунком егоїстичне, справжнім змістом якого є бажання людини отримати ті якості, яких їй не вистачає для того, щоби взяти черговий життєвий рубіж. Більше того, чим більше завдань ставить у своєму житті людина, тим частіше вона закохується. Зокрема, це видно з біографіям правителів. Царі-реформатори, яким часто доводилося боротися зі своїм оточенням, відомі своїми любовними пригодами (такими були, наприклад, Петро I і Олександр II), а ті, в чиї плани входило лише підтримувати старі порядки або малопомітні реформи, навпаки, були зразковими сім'янинами (Олександр III, Микола II).
«Небиті» любити не можуть
Люди, що виросли в тепличних умовах, яким ніколи не завдавали біль, не заважали їх розвитку та виконання життєвих планів, як правило, не здатні на сильні почуття. Їм не потрібно боротися, а значить, вони не відчувають потреби в отриманні нових якостей, що посилюють їхню особистість. І навпаки, люди з драматичною долею, як правило, здатні навіть налякати своїм темпераментом і наполегливістю у залицяннях.
