Вождь пролетаріату, напевно, і не підозрював, що електроприлад, названий на його честь, буде каменем спотикання для громадян майбутнього пострадянського простору. Бо лампочка Ілліча, незважаючи на свою невелику ціну, завжди прагне повертатися чиїмись чужими руками, але ніяк не тими, що належать мешканцям цієї сходової клітки.
Зазвичай у нашому рідному місті (я говорю про більшість випадків) кругообіг лампочок протікає таким чином:
1. Лампочка все-таки повертається – чи то від щедрот нечуваних, чи то з нагоди надлишку лампочок у будинку одного з мешканців (зазвичай це буває на Новий рік, Великдень, День Конституції – потрібне наголосити).
2. Вона перегорає або її викручують хулігани. І мешканці півроку ходять у темряві, злісно косячись на сусідню квартиру: «Ага, ці з 28-ї, ніколи лампочку не вкрутять!»
3. Нарешті в під'їзді знаходиться людина (такі люди в кількості хоча б однієї людини є в кожному під'їзді), яка вкручує лампочку. Тому що йому набридає ходити до себе нагору через темний отвір.
4. Поступово лампочки перегорають на всіх поверхах, які розташовуються вище за сходову клітину хорошої людини. Мешканці пишуть до ЖЕКу.
5. ЖЕК не приходить, пославшись на те, що до святкових канікул залишився лише місяць.
6. Настає Новий рік (Великодень, День Конституції – потрібне наголосити). Всі напиваються і від душевної доброти повертають лампочки («Та й фіг би з цими, з 28-ї!»). Цикл кругообігу лампочок завершується.
Втім, що там Ілліч зі своєю звичною лампочкою, що давно вже стала! Ось із кодовими під'їзними дверима, зобов'язаними своєю появою міжнародному тероризму, виникають страшніші конфлікти.
Коли мешканцям набридають калюжі, а коли і купи у власному під'їзді (є такі надзвичайно ніжні молоді люди, які ну просто соромляться справляти потребу на свіжому повітрі, що несподівано виникла), вони раптом загоряються думкою поставити кодові двері. Знаходиться якась надміру активна тітонька, яка перебирає вантаж громадської діяльності і обходить всі квартири.
І ось тут і лежить корінь усіх розбіжностей. Близько третини мешканців здавати гроші на кодові двері відмовляються, мотивуючи це тим, що вони їм зовсім не потрібні. Це дуже хитрі мешканці – бо вони отримують двері безкоштовно.
Після встановлення дверей з'являється новий виток конфлікту. Бо в тій самій третині мешканців є Ідейні Незачиняючі Двері (ІНД). Вони ніколи не зачиняють за собою двері до під'їзду, а іноді й спеціально спускаються вночі, щоб відчинити їх. На кожного ІНД знаходиться свій радикальний закривач дверей (РЗД). РЗД зазвичай живуть на першому поверсі та пристрасно ненавидять ІНД. Від смертовбивства представників двох радіальних угруповань рятує цивілізація – нині вже нові двері обладнають автодоводчиком.
Ламати двері з домофоном або заклинювати її цеглою ІНД вже побоюються. Такі двері коштують надто дорого, тому застигнутому на місці злочину може загрожувати «оббиті двері шкірою замовника».
…Недарма при описі взаємин між мешканцями багатоповерхових будинків згадується курник. Принцип життя тут найчастіше виявляється той самий. Але, на щастя для «ближніх» та «нижніх», мешканців поділяють кам'яні стіни.
Кожен поважаючий себе мешканець багатоповерхівки повинен мати ножиці або лижну ціпок. На найгірший кінець зійде будь-яка невелика залізця і будь-яка дерев'яна палиця довжиною трохи більше метра.
Навіщо ж потрібні ці предмети? У тому випадку, якщо ваші сусіди згори сильно туплять ногами, стукають, дзвенять або роблять перестановку, ви можете легко їм помститися. Ножицями (бажано великими кравецькими) можна стукати по трубі центрального парового опалення. Цей наполегливий дзвін напевно досягне вух ваших мучителів. Не біда, якщо при цьому постраждають також і інші мешканці – тихіше будуть поводитися.
А ось палиця потрібна для безпосереднього шумового впливу на сусідів. Один її кінець можна обмотати ганчіркою (щоб не відбити побілку), після чого потрібно кілька разів з силою вдарити в стелю. Продовжувати до повного стихання звуків нагорі.
Сусіди збоку також можуть вам докучати – свердлити, бити молотком або слухати музику. На цей випадок необхідно мати дриль, молоток та музичний центр. Причому необхідно дізнатися, якою є потужність колонок сусіда, щоб купити потужніші. Також бажано довідатися, яка музика йому не подобається. Навскидку можна визначити – якщо сусід молодий, то краще включати для нього Кобзона, якщо літній, то підійде хард-рок.
PS Сподіваюся, що мої «рекомендації» сприймуть читач як «Шкідливі поради» Григорія Остера…
