“Ябедничать погано”, – вчимо ми своїх дітей, при цьому, самі того не знаючи, привчаємо їх “стукати” на своїх товаришів.
Скажімо, ви зі своїм малюком прийшли в гості до подруги, яка теж має дитину. Ви п'єте чай на кухні та розмовляєте “за життя”, діти грають у кімнаті. Раптом вдається хазяйський синочок (якого ви про себе називаєте “блювотним порошком”) і звертається до вас ангельським голоском: “Тьотя Іра (наприклад, вас так звати), а ваш Коля (наприклад, так звати вашого сина) тільки що назвав мене дурнем”.
Даю голову на відсікання, що ви зажадаєте постати перед судом свого сина і публічно відчитаєте його по перше число (хоча про себе вважаєте, що ваш син був надто делікатним в оцінках).
Все, вважайте, урок стукоту ваша дитина засвоїла. Він тепер точно знає, що чужими руками можна легко жар загребати. Наступного разу він не вуха розвішуватиме, а першим побіжить до батьків свого кривдника по допомогу. Не хочете, щоб ваша дитина, підростаючи, повідомляла податкову інспекцію про приховування вами копійчаного прибутку, – намотуйте на вус:
Ніколи не заохочуйте донощика. Замість того, щоб розібратися з тим, на кого вам вказують, розберіться з ябедою. Подумайте самі, невже ви можете припустити, щоб якийсь малюк маніпулював вами у своїх дрібних цілях.
Позбавтеся почуття незручності перед оточуючими. Якщо на вашу дитину скаржиться інша дитина, різко відчитайте її за це: “А ти сам як поводиться?” Його батькам ви потім поясните, що діяли з виховною метою.
З раннього віку привчайте дитину самостійно вирішувати всі конфлікти з дітьми. Краще розняти справедливу бійку, ніж виступити катом для задираки.
Якщо ви бачите несправедливість (старший ображає молодшого, хлопчик б'є дівчинку тощо), не чекайте на розв'язку, самі зробіть зауваження порушнику порядку, незалежно від того, ваша дитина чи сусідська.
