Наприкінці 1950-х років на півдні Архангельської області почалося зупинене через війну будівництво Котласького целюлозно-паперового комбінату (28 км. від міста Котласа). І вже 14 серпня 1961 року на комбінаті було отримано першу целюлозу. Робоче селище, що складалося в основному з бараків будівельників, злилося з сілами навколо розташованого неподалік храму і продовжувало зростати.
Історія цього храму сягає 1535 року, коли на березі річки Вичегди чернець Лонгін заснував обитель. Зупинившись біля гирла річки Коряжемки у пошуках місця для тихої обителі, він збудував келію, потім каплицю.
Лонгін збудував храм в ім'я Миколи Мирлінкійського і став першим ігуменом Коряжемським. Зведений тут монастир став називатись Миколо-Коряжемським. Одним із перших сіл біля храму була Коряжемка. Після революції 1917 року у колишніх монастирських селах утворилися колгоспи.
Один із послушників храму в XVI столітті пішов від мирської метушні і за 20 км заснував обитель. З того часу місце називається на його ім'я Христофоровою Пустелем. Говорять, що водою з місцевого святого джерела користувалися навіть царі. І до цього дня Христофорова пустель є місцем паломництва.
З березня 1957 року поселення офіційно стало називатися селищем Коряжма. Селище росло разом із комбінатом. Досі функціонує магазин, який відкрився 1964 року. Щоправда, тепер він перебуває на відшибі, бо після «баракового періоду» вдома почали будувати все далі й далі від комбінату. І нарешті, 15 серпня 1985 року робоче селище Коряжма було віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
Дві найстаріші вулиці міста – Північна та Комбінатська – згодом перейменували на честь знаменитих людей міста. Вулиця Комбінатська стала вулицею Дибцина до 40-річчя ЦПК (2001 року). Олександр Олександрович Дибцин – перший директор ЦПК. А Мардух Хаїмович Саф'ян, якого всі звали Михайлом Єфремовичем, був керівником будівельної організації «Котласбумбуд». Він керував створеним ним трестом 10 років. Вулиця Північна стала вулицею Саф'яну вже у 80-х роках.
На вулиці Саф'яна в одному із дерев'яних будинків був перший клуб. А директором клубу була Софія Анатоліївна Пєскова – мама знаменитого пародиста Олександра Пєскова. Так-так, він родом звідси – з цієї Коряжми.
У Коряжмі три головні вулиці, вони розташовані паралельно: вул. Набережна ім. Островського, проспект Леніна та вул. Архангельська. Ще один проспект – Ломоносова – спочатку був вулицею Маяковського. Але коли замість замовленого пам'ятника Маяковському прийшов пам'ятник Ломоносову, вулицю довелося перейменувати.
Невелика частина міста знаходиться над мінеральними озерами (там розташовані профілакторії). Через підземні озера і слабкий ґрунт у місті будуються лише 5-поверхові будинки. Хоча є й три 9-поверхівки. І навіть було зведено 12-поверхову будівлю, з даху якої можна розглянути все місто. Надалі будівництво будівель вище за 5-поверхові було визнано небезпечним.
Під'їжджаючи до Коряжі, часто можна відчути характерні «аромати» – «відходи життєдіяльності ЦПК». Місто розташоване так, що шкідливі атмосферні викиди йдуть повз місто в тайгу. Хоча часом троянда вітрів і підносить сюрпризи, і мешканці навколишніх місць кажуть: «Сьогодні пахне Коряжмою». Самі ж коряжемці у таких випадках кажуть, що пахне комбінатом.
Коряжма молода як місто і не може похвалитися цінними архітектурними пам'ятками, але ми з вами щойно здійснили прогулянку вуличками цього компактного містечка. Я знайома з багатьма людьми, які переїхали сюди або приїжджають час від часу, щоб відпочити в Коряжмі від метушні великих міст. Так і починалося це місто – у спробі уникнути мирської метушні.
