Ми спілкуємося не лише за допомогою слів, а й за допомогою жестів, поглядів та міміки. У якийсь момент люди вирішили, що невербальні послання можна розшифрувати так само, як і будь-яку іншу мову, і що кожен жест або рух має свій «переклад». У результаті народилося кілька теорій, які досить далекі від істини.
1. 90% інформації ми отримуємо невербально
Досить спірне твердження, яке, однак, стало дуже популярним. І цитують його всі кому не ліньки. А почалося все з того, що у 60-х професор психології Альберт Мейєрабіан вирішив вивчити, як ми сприймаємо чужі емоції. Учасникам експерименту зачитували слова, використовуючи різну інтонацію, та показували фотографії людей із різними виразами на обличчях. А потім просили піддослідних розповісти, які емоції вони прочитали.
Виходячи з їхніх відповідей Мейєрабіан зробив висновок, що чужі почуття та настрої ми сприймаємо переважно завдяки міміці, позам, інтонаціям та поглядам. Цей висновок почали цитувати у відриві від контексту — так, наче психолог говорив про будь-яку інформацію.
Але пізніше він сам підкреслив Silent Messages, що йшлося виключно про емоції і зокрема про те, як ми розуміємо, подобаємося ми людині чи ні.
Адже якби 90% інформації ми отримували невербально, то могли б без перекладу дивитися фільм будь-якою мовою. Але цього чомусь не відбувається.
2. Брехуни не дивляться у вічі
«Знову брешеш?! Дивись мені у вічі!» – Щось подібне ви напевно чули. Особливо в дитинстві, наприклад, коли хвилюючись, розповідали вчительці, що забули вдома зошит із домашнім завданням. Твердження про те, що брехуни уникають зорового контакту, насправді не таке вже й хибне.
Маленькі діти і просто недосвідчені брехуни справді намагаються не піднімати погляду на співрозмовника, коли кажуть неправду. Але більшість дорослих — особливо ті, хто вже має «чорний пояс» по брехні, — дивитися на вас найчистішими, непідробно щирими очима. І ви навіть не запідозрите, що вас обводять навколо пальця.
Ось що говорить психолог Тамара Хілл, яка вивчала поведінку патологічних обманщиків і психопатів: «Дослідні брехуни легко встановлюють прямий зоровий контакт і здаються дуже невимушеними і спокійними».
При цьому якщо людина відводить погляд під час розмови, це зовсім не означає, що вона дурить.
Можливо, він бентежиться. А може, він має розлад аутистичного спектру чи проблеми з концентрацією уваги.
Крім того, коли повідомляєш комусь неприємну правду, дивитися йому в очі теж буває важко, бо страшно, як людина відреагує.
3. Якщо співрозмовник дивиться вліво – він бреше
Було б добре, якби ми одразу розуміли, що нас дурять. Ось дивиться людина вбік чи чухає ніс, чи проводить рукою по волоссю — все, отже, перед вами брехунок. Але, на жаль, це так не працює.
Важко сказати, звідки прийшла ідея, що за поглядом можна визначити, чи говорить співрозмовник правду. Можливо, вперше ця думка була сформульована у книгах з нейролінгвістичного програмування. НЛП — псевдонаукова методика, яка включає різні психологічні прийоми і нібито дозволяє налагоджувати спілкування, маніпулювати людьми і ставати успішнішими. І вчені дійшли висновку, більшість її теорій і технік неефективні.
Одна з таких теорій НЛП якраз і стверджує, що якщо людина бреше, вона дивиться вліво та вгору. Але на практиці ця думка не підтвердилась. У ході експериментів з'ясувалося, що жодного зв'язку між рухами очей та правдивістю висловлювань немає.
4. Схрещені на грудях руки – захисна поза
Легенда свідчить: якщо людина склала руки на грудях, значить, вона закривається від оточуючих, почувається некомфортно або навіть виявляє ворожість. Ця ідея багато років тиражувалася у навколопсихологічній літературі. Дійшло до того, що люди бояться схрещувати руки на публіці — раптом решта вирішить, що з ними щось не те.
А як насправді? Психологи вважають, що люди схрещують руки на грудях через безліч причин. Іноді ми справді робимо так, щоб заспокоїтися, впоратися з тривогою, нетерпінням чи страхом. А іноді несвідомо копіюємо жест співрозмовника, або намагаємося зігрітися, або просто сидимо в незручному кріслі без підлокітників і не знаємо, куди подіти руки. Словом, однозначного трактування цього жесту немає.
Перекласти мову тіла так само, як ми перекладаємо іноземні слова, неможливо: надто велику роль відіграє контекст ситуації та особливості характеру людини.
І якщо при спілкуванні з вами хтось переплітає руки на грудях, це не обов'язково означає, що ви йому не подобається.
5. Поза Чудо-жінки допоможе відчути себе впевненіше
У 2012 році соціальний психолог Емі Кадді виступила на конференції TED та розповіла, що пози не лише відображають наш стан, а й навпаки, можуть формувати його. Зокрема, поза Чудо-жінки (ноги на ширині плечей, руки впираються в стегна, плечі розправлені, підборіддя задерте) змінює гормональний статус людини і робить її більш цілеспрямованою та впевненою.
Ідея викликала бурхливий резонанс і швидко поширилася.
Її використовували навіть у кіно та телевізійних шоу. Так, у серіалі «Американська домогосподарка» чоловік головної героїні приймає позу Чудо-жінки (вона ж поза силою) перед тим, як писати статтю. А в російському ТВ-шоу «Психологіні» одна з героїнь радить цю позу бійцю, який зневірився — після чого той виграє бій.
І звичайно, цю теорію не оминули вчені — розгорілася гостра наукова дискусія. Дослідники повторили експеримент Кадді і не знайшли доказів того, що поза силою підвищує рівень тестостерону.
Правда, точка в цій історії ще не поставлена: деякі вчені вважають, що в гіпотезі Кадді є частка істини і працюють над методологією нових досліджень. Загалом все дуже заплутано. І жодної гарантії, що поза силою насправді допоможе вам стати сильнішим, немає.
