Тенеріфе: що залишилося від зниклих гуанчів? Піраміди

Отже, 1494 року гордий андалуський герцог Дон Алонзо Фернандес де Люго вперше зійшов на берег Тенеріфе і поставив королівський прапор. Завоювання острова тривало два роки, і було воно, безумовно, жорстким та кривавим. Гуанчі, що залишилися живими (яких насилу можна назвати щасливчиками) пішли працювати на плантації, інші були продані в рабство на ринках рабів – работоргівля тоді щосили процвітала.

Соціальне життя та війни

Тенеріфе при гуанчах був поділений на кілька королівств. Сходив володар на трон разом із єдиною дружиною (але були можливі і «розлучення»). При цьому часто гуанчі ворогували між собою. Кількість боєздатних чоловіків на момент завоювання – близько 15 тисяч. Вони були досить войовничі, чудово володіли пращею та могли за себе постояти. Навіть у битвах із солдатами не просто найкращими у світі, ким вважалися тоді іспанці, але реально зовсім іншої епохи. Сталеві обладунки та вогнепальна зброя проти каміння та палиць неоліту! І перша перемога була за камінням та палицями. А точніше, за мужністю тих, хто захищається.

Якраз незадовго до завоювання острова була війна і між самими гуанчами, що, природно, не надало їм великих сил у опорі. Відомий Бенкомо – один із правителів острова. Йому навіть одного разу вдалося перемогти у битві з іспанцями, але, оскільки він був зайнятий міжусобицями, зрештою у битві з Дон Алонзо Фернандес де Люго він загинув. І з його смертю опір зійшов нанівець…

Цивілізація гуанчів припинила існування, а від народу незабаром залишилося 600 чоловік, а потім і нікого. Хоча є припущення, що якась асиміляція та змішання таки мали місце. І гени давніх гуанчів продовжують жити у мешканцях Канарських островів.

Зниклі цивілізації завжди викликають почуття непоправної втрати. А судячи з деяких археологічних знахідок та архітектурних пам'яток, це була досить розвинена цивілізація зі своїми таємницями, які досі не розгадані. Одна з таких таємниць – піраміди гуанчів.

Піраміди

Спочатку вважалося, що це просто сільськогосподарські тераси. Але нещодавно було зроблено відкриття, і здійснив його норвезький дослідник древніх цивілізацій та мандрівник Тур Хейєрдал. Саме ступінчасті піраміди Гуімара змусили Хейєрдала переїхати на Тенеріфе та досконально вивчити їх на місці. Він висловив припущення, що ці піраміди мають багато спільного з подібними ж спорудами в Мексиці, Перу, Месопотамії та Полінезії. Не випадково в цьому комплексі багато присвячено норвежцю: і цілий розділ музею, де зберігаються моделі та копії суден, на яких плавав Хейєрдал, створюючи їх за стародавніми малюнками.

Найцікавіше – астрономічна орієнтація пірамід: вони орієнтовані на захід Сонця під час літнього сонцестояння і Схід Сонця при зимовому сонцестоянні. Піраміди явно могли використовуватися як астрономічні станції за допомогою встановлення календаря та для прогнозування важливих дат у землеробстві.

Але ці піраміди використовувалися й у сакральних цілях. Відомо, що їхні щаблі поливалися молоком священних кіз, які там паслися. А робилися вони із блоків прямокутної форми, витягнутих із застиглої лави. І виконано все дуже строго та точно, як за кресленням.

Між пірамідами вчені виявили кілька майданчиків, один з яких за розміром можна порівняти з міською площею. Мабуть, там відбувалися масові священнодійства гуанчів.

У цьому ж пірамідальному комплексі було знайдено печеру (назвали її печерою Чакона), де було також виявлено звичайні предмети життя гуанчів, датовані 680–1020 роками). Можливо, там жив якийсь доглядач пірамід, а може й інші. Толком нічого все ж таки невідомо, і наукова робота там ведеться.

Походження та призначення пірамід гуанчів або Пірамід Гуімара залишається великою загадкою, яку ще належить розгадати людству. Має бути розгадати і петрогліфи – лист гуанчів, яке для непосвяченої людини чимось відразу нагадує знамениті малюнки однієї таємничої долини, виготовлені з висоти. Це оманливе почуття, звичайно, але факт залишається фактом – петрогліфи не розшифровані. І навіть те, чим вони є, – незрозуміло: чи давня писемність, чи символічні зображення.

Такою перед нами постає цивілізація гуанчів. З одного боку – печерні люди, які живуть головним чином примітивним скотарством, не знають металів (тоді як європейці вже тисячоліття вбивали один одного відомою нам зброєю). З іншого боку – горді та незалежні люди зі своїми уявленнями про світ, легендами та планами на майбутнє, яким не судилося втілитись у життя.

Але вони залишили нам таємницю. Точніше – багато таємниць.