Столиця Єгипту – Каїр – вражає насамперед розмірами. Місто схоже на велику живу істоту, основна артерія в якій – легендарна річка Ніл. Живий гігант постійно рухається, гуде, торгує, святкує, бунтує, і «лейкоцитів» у його «крові» (людей) – двадцять мільйонів! Плюс чотири мільйони щодня рухають сюди свої стопи на роботу. Двадцять чотири мільйони!
Для порівняння, це майже вдвічі більше за гігантську Москву. Тому, коли ця жива істота-гігант закипіла революційними хвилюваннями на початку 2011-го, багато хто реально перелякався. Особливо ті, хто там бував і бачив Каїр на власні очі. Якщо цей великий котел «закипить» ще раз – мало не здасться нікому.
Про схожість із Москвою
Столиця Єгипту подекуди схожа на столицю РФ. Наприклад: я стояв із відеокамерою на одній із жвавих вулиць Каїра на тротуарі та знімав систему організації місцевого дорожнього руху. Ось нова “Мазда” сигналить мені позаду. Вона поспішає обігнути по узбіччі пробку, що утворилася попереду. Все прямо як у Москві! Я скидаю з обуренням руки з камерою нагору зі словами: «Куди преш, чортило?!» Все – як у Москві. Але «Мазда» все одно пре. Вона залізна, вона сильна, вона дітище самураїв, що їздить тепер на африканській землі. Проти самурая не надто й попреш!
Я «здав» назад і притулився білою сорочкою до жовтого від пилу пустелі паркану. Що ж, мистецтво потребує жертв. Я максимально притираюсь до стіни позаду себе і пропускаю торопигу японським авто. Так, при погляді на Каїр створюється реальне відчуття мурашника. Повз протарахтів, випустивши чорну хмару вихлопних газів міні-вантажівка. За ним слідує страшний шлейф смороду. Я впевнений, у нього, швидше за все, глушник або зовсім відсутній, відвалившись десь по дорозі від старості, або він настільки дірявий, що розглядати його як деталь автомобіля, що працює, злочинно.
Про екологічну обстановку
Я – людина, і я зазвичай дихаю. Мені все одно довелося наповнити повітрям легені після проїзду вантажівки. Ні, брешу: повітря довкола вже не було, а от концентровані вихлопи – будь ласка. Слідкувати за технічним станом машини тут не прийнято. Машини в Африці не іржавіють, їх не треба заводити «з штовхача» зимового ранку (переважна більшість єгиптян ніколи не бачила снігу), як у Росії. Всі деталі завжди сухі. Їде драндулет, і – гаразд.
Отже, я вдихнув вихлопів і, не кривитиму душею, буквально «прибалдел». Як токсикоман, що нюхає бензин, закопавшись головою в поліетиленовий пакет, потім стає несприйнятливим до небезпеки, так і я «оборзел» остаточно. Позаду знову я вловив рух. Тепер узбіччям чапав справжній живий ослик, осідлав якого чорняве пацаненя років десяти-одинадцяти. До цього тротуаром, де я стояв, також проїхала бричка, запряжена кіньми, в якій містилася велика циганська родина. Тепер ось – ослик.
Наковтавшись вихлопних газів великого граду Каїра, я вже не захотів знову тертися спиною об покритий пилом паркан позаду мене і вирішив не пропускати ні вершника, ні його ослика, ні старий мопед, що реве слідом за осликом. Але юний каїрець виявився не з боязкого десятка і мало не збив мене своїм ослом! Якби я не зробив крок назад, сталася б ДТП міжнародного масштабу з наступним міжнародним скандалом!
Я поступився шлях ослику, але зате потім у всю Іванівську, тобто на всю Каїрську, гаркнув услід хлопчикові: «Куди преш, осел! Не бачиш, я тут знімаю!». Ні ослик, ні його вершник навіть не обернулися. Голова хлопця лише трохи повернулася набік, і вуста єгиптянина крикнули мені щось у відповідь арабською мовою. Швидше за все, він послав мене кудись на єгипетську адресу, аналогічну російській «куди Макар телят не ганяв». У всякому разі, то явно були не слова подяки. Але в результаті ми виявилися цілком задоволені один одним, оскільки контакт представників двох різних цивілізацій все ж таки відбувся.
Посолити Каїр із небес жовтою сіллю
Зовні Каїр мені здався одним величезним каменем. Він стоїть на камінні, на камінні ж і будується. Тут же діють камнедробільні та цементні заводи. Усі будинки вкриті шаром жовтого пилу. Здається, ніби велика рука посипає місто з небес піском. Навіть кондиціонери на вікнах будинків не білого кольору, а всі виключно жовті від пилу та кіптяви. Екологічна ситуація в місті, треба визнати, просто жахлива. Додайте неймовірні гори сміття всюди.
Нетрях Каїра
Якщо ж вам доведеться побувати в нетрі, хоча б одним оком поглянути, як там люди живуть, то відразу попереджаю: мимоволі здригнетесь! У нетрях уздовж будинків лежать тонни сміття і діти ганяють м'яч посередині, лопатами розкидавши смердючі купи до стін будівлі. Лопатами ж ганяють щурів. Так вони звільняють прохід людям, місце для гри та розчищають місце для своєї мрії – вибратися з нетрів. Ставши великим футболістом. Якщо рафінований іноземець потрапить у нетрях Каїра, висока ймовірність не повернутися звідти живим.
Транспорт Каїра
У Каїрі є така ж приблизно кільцева дорога, як у Москві – МКАД. Тільки пробки МКАДА – «насіння» порівняно із пробками на Каїрській кільцевій автодорозі. Взагалі, в автопарку Каїра неймовірна кількість старих іржавих колимаг, вони постійно б'ються одна об одну, шкрябають нові машини. Як таких правил дорожнього руху ніяких немає. Станом на минулий рік на 20-мільйонне місто працювало близько десятка світлофорів. Десять на 20 млн!
Рух транспорту у місті непередбачуваний і, на перший погляд, хаотичний. Але всякий хаос все одно регламентований. У Каїрі люди їздять машинами щодня, чхаючи на правила. Значить, деякі правила, хоч би чхання на сусіда-водія, існують.
У Каїрі є метрополітен і дуже популярний. Це природно. По-перше, не стоїш у моторошних пробках на спеці, по-друге, метро функціонує за розкладом, на відміну від міського транспорту, по-третє – це вигідно, адже ціна проїзду в один бік складає всього один фунт (на наші гроші – близько 6 рублів), а по-четверте – метро регулярно прибирають, і даний вид транспорту.
У метро все дуже строго та функціонально. Такої краси, як у Московському метрополітені, немає і близько. Каїрське метро перевозить у середньому 2,5 млн осіб на день. Тому що це дешево, сердито, вчасно та зручно, більш-менш.
Коли краще їхати до Каїру
Зараз Каїр безперервно закипає людськими хвилюваннями, то заспокоюється. Нагадаю, що цей град схожий на гігантську потужну гідру, і потрапити сюди в момент, коли гідра бунтує, загрожує найтрагічнішими наслідками. Тому не варто ризикувати і під час народних бунтів їхати до столиці Єгипту.
Але коли хвиля протесту народних єгипетських мас зійде і прийде короткий штиль, тоді туристу і варто рушити в древній град. Побачити його та закохатися в нього. Побачити його та гнівно висловити своє обурення умовами життя в ньому. Побачити його та обомліти від неповторності.
