От і пройшов день, до якого з такою напругою готувалися всі. У школі пролунав перший дзвінок. Батьки з гордістю дивилися на своїх святково одягнених дітей, які, переступаючи, несміливо стояли посередині шкільного двору. Вчорашні дошкільнята якось непомітно швидко перетворилися на першокласників. Тепер на них чекають довгі роки навчання, перш ніж вони зможуть самостійно підніматися соціальними сходами. І від того, наскільки успішно навчатимуться хлопчики та дівчата, залежить те, з яких стартових позицій почнеться таке сходження. Що ж потрібно знати мамам та татам для того, щоб допомогти своїм нащадкам?
Насамперед необхідно пам'ятати про те, що людське життя складається з низки криз. Такі непрості періоди не тільки змушують людину змінюватися, а й дають можливість відчути радість від свого оновленого життя. Діти – не виняток. Вони, як і дорослі, схильні до власних життєвих ритмів. Розібратися в цьому надзвичайно важливо для батьків.
Перші дитячі кризи виникають у віці одного року та півтора року. У цей час підростаюче покоління вчиться ходити і говорити, пізнає світ і себе, активно експериментує з навколишніми предметами. Наступний переломний момент припадає на вік 3 роки, коли у дитини активно формується характер, закладаються основи її особистості, виробляються самостійні уявлення про навколишній світ.
І, нарешті, досягнувши позначки 7-8 років, наше чадо опиняється у ще одній непростій ситуації. У нього розпочалося повномасштабне соціальне становлення. Які ж особливості притаманні цьому періоду? По-перше, дитині належить увійти у велику соціальну структуру, якою є колектив школи. Тут він вперше отримає вичерпну оцінку (офіційну та негласну), і, що надзвичайно важливо, такий рейтинг потім визначить його місце у громадській ієрархії. По-друге, приблизно у цей час діти набувають специфічні комунікативні навички – читання і письма. Це дозволить їм доторкнутися до світової писемної традиції, відчути себе частиною загального текстового середовища.
Саме цю прикордонну точку слід вважати кризою першокласника. В одній зі своїх публікацій, використовуючи аналогію з відомими психологічними труднощами дорослих, які припадають на завершення першої половини життя, я назвав такий непростий етап дитячого розвитку «кризою середини дитинства».
Спільним з таким переживанням, часом дуже обтяжливим навіть для зрілих людей, тут є те, що дитині доведеться по-новому переосмислити свої цінності та уявлення про те місце, яке вона має зайняти в навколишньому світі. Звичайно ж, подібні роздуми у дітей носять неоформлений характер. Проте їх структура і спрямованість саме така.
Цілком очевидно, що в такі критичні періоди, у тому числі пов'язані з вступом до школи, дитина підвищено вразлива у фізичному та психологічному відношенні. Саме зараз ваше чадо з більшою ймовірністю може захворіти на простудне захворювання, пережити рецидив вже наявного розладу, або придбати невроз. Тому головне завдання батьків – знизити стресовий потенціал, який супроводжуватиме таку кризу.
Тут будуть добрі всі засоби, які не тільки викликають позитивні емоції, а й сприяють гармонійному розвитку дитячої особистості. Серед них – раціональна організація режиму домашніх занять і відпочинку, перемикання уваги хвилини дозвілля на спорт, спілкування з природою (прогулянки), творчі заняття (малювання, ліплення з пластиліну тощо.). При цьому постарайтеся не забувати про обмеження часу першокласниками перед телевізорами або моніторами комп'ютерів.
Крім того, ваші підопічні потребують схвалення своїх дій. Вони як ніколи раніше чекають на прояви вашого кохання. Не відмовляйте їм у цьому! Адже дітям зараз і так дуже непросто!
