Неважко помітити, що людська слабкість найчастіше переходить у залежність.
Чим більше я придивляюся до Homo sapiens, тим рідше зауважую за ними цей самий sapiens. Вигляд приматів з сімейства гомінід, здатних до промови (див. Вікіпедію) я своїм зором, що слабшає, ще можу побачити, але розглянути в них сапієнсів вдається нечасто. Через це я, хоч-не-хоч, починаю косо поглядати на проголошену нами демократію, списуючи на її рахунок людську слабкість.
Жити ми, звичайно, стали краще, а хтось із нас живе і веселіше, але ці веселощі часто скидаються на бенкет під час чуми. І говорити про те, що це веселощі від великого розуму, мова не повертається. Та хіба може розумна людина впадати в якусь залежність? А залежностей перед нами відкрилося безліч. Тут тобі й алкогольна залежність, на яку страждає чимала частина населення. Трохи заспокоює те, що ця залежність є суто нашою, «російською». Але краще вона від цього не стає.
А ось іншу залежність інакше як іноземної і не назвеш. Нікотинова залежність прийшла до нас у не давні часи з далекого зарубіжжя. Прийшла і затягла Росію димовою завісою. Причому раніше основними творцями димової завіси були переважно чоловіки. Ну, підключиться до них в екстазі якась замизкана повія, або мужланиста революціонерка смачно затягнеться засмаженою папироскою. Але переважно куріння залишалося привілеєм чоловічий. І ось тепер цей самий привілей, один із тих привілеїв, який яскраво показує чоловічу слабкість, намагаються зарезервувати за собою російські, та й іноземні жінки.
Ну, та бог з ними, з іноземками, у них свої голови на плечах, та й палять вони більшою мірою від безвиході, що виникла від того, що перекладаються за кордоном справжні мужики. А ось за співвітчизниць прикро. Для їхньої російської краси, чарівної посмішки та вродженої душевності зовсім необов'язкова наявність у роті сигарети. Мили ви наші, покажіть приклад чоловікам, і тоді нікотин, як і інші наркотики, не зможе афішувати людську слабкість. А то так гірко дивитися на цю людську слабкість день у день.
Хотілося б кілька рядків присвятити й іншій слабкості, яка донедавна так явно не виявлялася.
Проходячи повз супермаркет і просто маркет, доводиться спостерігати непривабливу картину, коли наш російський споживач вирулює з нього з переповненим візком. Перша думка, яка спадає мені на думку зараз: невже гряде якийсь катаклізм і потрібно запасатися продуктами про запас? А ні, ніяких катаклізмів, начебто, не передбачається. Може, росіяни обзавелися великими родинами? Але офіційна статистика говорить про інше. Тоді точно назріває напруження з продуктами. Сьогодні є, а завтра може не бути. Але, виявляється, це не так. На сьогоднішній день стабільність начебто нам забезпечена.
І спадає на думку лише один аргумент на користь переповнених візків – їсти ми тепер стали, панове-товариші, у три горла. А таке харчування, як нам відомо, призводить або до зайвої ваги індивіда, або до національного ожиріння. На Заході це проявляється через вживання дешевих та швидких продуктів, типу чизбургерів та гамбургерів, а в нас – у надмірному поїданні будь-яких продуктів. Головне, щоб упаковка була яскравішою, та вміст побільше. А щодо відрижки, то це тільки спочатку неприємно, а згодом і не помічається.
Писати про людські слабкості – справа невдячна, але й не помічати їх – також не сенс. Тому я і вирішив нагадати росіянам, що ми, хоч і ставимося до виду приматів із сімейства гомінід (див. Вікіпедію), але все ж таки є людьми мислячими та розумними. І саме розум повинен змусити нас задуматися не лише про сьогодення, а й про майбутнє. І взагалі, чи так ми слабкі?
