Моє вишиване щастя…

Моє вишиване щастя…

Усе своє свідоме життя Ничипоренко Тетяна Петрівна пов’язує із затишним, подекуди провінційним, але в той же час, мальовничим і неповторним містом Житомиром. Саме тут вона закінчила ЗОШ № 22, Житомирський технологічний коледж; відбулася як дружина, мама, прекрасна господиня і гарний фахівець своєї справи.

На даний час Тетяна Петрівна обіймає посаду архіваріуса-бібліотекаря в Обласному медичному центрі вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради. Архіваріус ‒ це хранитель документів. З давніх часів досягнення людської думки дбайливо зберігали в музеях, бібліотеках і книгосховищах. У наше століття глобальної інформатизації функції архівістів стали помітно складніше і різноманітніше. Сьогодні таких фахівців потребують не тільки музеї та бібліотеки, а й пересічні підприємства, організації та установи, зокрема, медичні.

Любов до вишивання у Тетяни Петрівни не виникла сама по собі, надихнула її до цієї творчої праці рідна бабуся.