У будь-якій парі, яка стійко існує деякий час, спочатку було закладено гармонію. І засновано цю гармонію на принципі комплементарності. Це означає, що особисті якості партнерів взаємно доповнюють один одного настільки точно, що буквально підходять один до одного як ключ до замку. Але розподілено гармонію між партнерами різною мірою – і далеко не завжди відповідно до звичних стереотипів про чоловічу та жіночу роль у парі.
Хто не пам'ятає, що таке принцип комплементарності, невелика довідка із курсу шкільної біології: «Принцип комплементарності використовується у синтезі ДНК. Це сувора відповідність азотистих основ, з'єднаних водневими зв'язками, в якому: А-Т (Аденін з'єднується з Тімін) Г-Ц (Гуанін з'єднується з Цитозином)». На схемі це виглядає так:
Як бачите – азотисті основи ідеально поєднуються одна з одною, інакше вони б ніяк не змогли утворити стійку сполуку в молекулі ДНК.
Те саме відбувається і в наших відносинах з партнером. Постає питання: чому ж тоді так багато розбіжностей, якщо відносини в парі спочатку припускають повну гармонію?
Давайте розумітися.
Почнемо з періоду взаємного захоплення. Коли ВІН і ВОНА виявляють, що має місце взаємний інтерес, зазвичай немає часу розбиратися, на підставі чого він виникає. Подобається і все! Що тут розумітися? Тим більше, що на цій стадії стосунків не виникає сумнівів і в самій гармонії – все йде просто чудово, кохання-морква та інші радощі.
Однак саме тут уже відбулася стикування за принципом комплементарності між особами. Бо інакше навіть не виникає взаємний інтерес! На чому він базується? Згадуємо картинку: якщо одна з речовин (наприклад – Аденін) має увігнутий простір, то відповідний йому (Тіміна) обов'язково буде опуклим! Інакше не бачити їм зустрічі, як своїх вух!
Якщо перенести цю аналогію у відносини, то отримаємо, що якщо в одного з партнерів є недолік якоїсь якості особистості (або риси характеру), то у другої цієї якості обов'язково буде надміру, щоб врівноважити цю якість у парі до 100% на двох.
І якщо на етапі виникнення взаємного інтересу ви зможете уважно придивитися до партнера та прислухатися до себе, то обов'язково помітите, що саме вас захоплює та приваблює у вашому партнері. Це будуть якраз ті якості, яких вам не вистачає або які викликають у вас замилування і ви хотіли б їх розвинути. Так зустрічаються енергійні, іскрометні жінки з активною життєвою позицією та тихі, спокійні, часто навіть байдужі чоловіки. І зворотна картина: нерішучу, м'яку чи боязку жінку приверне впевнений у собі й наполегливий чоловік.
Передбачаю заперечення, що далеко не всі пари можна розділити за такою ознакою, і заздалегідь з цими запереченнями згодна. Але. Як би химерно не поєднувалися в кожній людині особисті якості – у її постійному партнері вони поєднуються з точністю до навпаки, як у дзеркалі, коли праве стає лівим.
Особливо яскраво це починає проявлятися, коли період пристрасного кохання згасає і змінюється спокійнішим станом, в якому, власне, і починають будуватися відносини. Цей період характерний тим, що ми виявляємо безліч невідповідностей у своєму партнері з його ідеальним чином. І ці невідповідності починають дратувати.
І ось саме зараз потрібно уважно поглянути на предмет роздратування і побачити ту саму гармонію, яка вже є і нікуди не подінеться! Роздратування здебільшого виникає від звичного сприйняття. Наприклад, жінка чекає, що її чоловік проявлятиме активність – забивати мамонта, тягнути його в печеру і всіляко піклуватися про сім'ю. У той час як у період знайомства ця дама пред'явила себе своєму партнерові як найкраща серед ловців мамонта. А він виявив себе як уважний і дбайливий, який любить дітей і вміє влаштувати затишний побут. Вони тому й сподобалися один одному на інтуїтивному рівні, що відчули рівновагу поряд.
Не наводитиму інших прикладів – аналогія зрозуміла. Спробуйте проаналізувати свої відносини з погляду, що у вашій парі вже все є, тільки розподіляється між вами нетрадиційним чином. Крім вас, ніхто не зможе побачити та зрозуміти цей складний механізм взаємодоповнення. І крім вас, ніхто не має права називати його вірним чи хибним.
Дайте собі право самим вирішувати, що для вас правильно, і відчуйте, нарешті, що ви уявляєте одне ціле, причому таке, яке неможливо створити поодинці. Чи не привід зайвий раз здивуватися мудрості природи, що створила таку приголомшливу істоту – людину.
