– Обід готовий!
– Угу, йду.
Через п'ять хвилин:
– Я поклала, остигає!
– Зараз.
Ще через якийсь час:
– Ну, ти йдеш?
– Іду, йду.
Ще через п'ять хвилин вона приходить з кухні до кімнати, кладе руку йому на плече і каже:
– Обід готовий, я поклала, вже остигає, йди їсти.
Він відривається від телевізора:
– Готовий? Чого ж ти раніше не сказала?
Знайома ситуація? Недосвідчені господині дратуються за це на своїх чоловіків, мудрі – поблажливо терплять, але майже всі сходяться на думці: «Ці чоловіки – егоїсти, як діти, неуважні, думають лише про футбол, усі забувають за хвилину» (потрібне наголосити). Хоча такій поведінці є просте наукове пояснення, і характерне воно не тільки для сильної статі.
Чому чоловік із прикладу сприйняв слова своєї дружини лише тоді, коли вона поклала руку йому на плече? Просто він належить до сорока відсотків людей-кінестетиків, які сприймають інформацію «на дотик». Крім того, він зайнятий переглядом телевізора, і його недомінантні сприйняття (зір і слух) були завантажені. Це не давало змоги відволікатися на щось ще.
Серед іншого, кінестетики люблять прислухатися до своїх відчуттів, тому вони можуть довго розуміти, перш ніж щось висловити. Не варто приписувати ці паузи нестачі інтелекту.
Обчислити кінестетика легко. Крім повільної мови, вони мають звичку якомога ближче перебувати до співрозмовника (щоб краще відчувати людину і себе). Кінестетики люблять крутити в руках усілякі предмети, їм необхідні відчуття та емоції. Привернути увагу такої людини можна, як у прикладі на початку статті: торкнувшись її.
Слова, які люблять кінестетики: «відчуваю», «відчуваю», «сильний», «удар», «жорсткий», «приємний» тощо.
Якби чоловік із прикладу виявився аудіалом, він прийшов би на кухню після перших слів дружини. У мультфільмі “Великий Ух” однойменний персонаж міг чути неймовірне, розкривши своє вухо і направивши його на ціль. Поспостерігавши за аудіалом, можна уявити, що він теж має такі вуха, причому спрямовані одночасно на всі боки.
«Слухачам» важко дивитися фотографії, якщо їх не коментують, їм не зрозуміти оповідань дружини про «таку красиву жовтеньку кофтинку з рукавами в три чверті та рюшечками, а ось тут такі квіточки», бо їм важко уявляти картинки. Напевно, і спортивних коментаторів вигадали аудіали.
Таких людей можна визначити за ритмічною або плавною мовою. Для аудіалів не так важливо, що говорити їм потрібен сам процес. Вони насолоджуються своєю промовою та уважно вислуховують співрозмовника, повернувши до нього вухо. Аудіали дуже гостро ставляться до звуків, навіть скрип дверей може вивести з себе.
Ключові слова: “чуєш”, “скажи”, “послухай”, “гучний (скандал)”, “звучить”.
А якби чоловік із початку статті виявився візуалом, то дружині не допомогли б ні крики, ні дотику. Саме про таких людей, а не про всіх чоловіків, кажуть, що вони люблять очима. Змусити їх побачити вас дуже легко: достатньо лише стати перед телевізором (особливо в гольовий момент футбольного матчу), і порція уваги вам забезпечена.
Такі люди люблять жестикулювати, малювати схемки, їм потрібен великий простір при спілкуванні, щоб краще було видно. Візуал оцінить кімнату, виходячи з колірної гами, освітленості та виду з вікна.
Слова візуала: «дивись», «ось бачиш», «ясно», «просвітлення», «явно» тощо.
Якби трьом людям із різною системою сприйняття запропонували описати ліс, візуал розповів би про колір листя, про сонячні промені, аудіал – про спів птахів та шелест, кінестетик – про вітерець та температуру повітря.
Звичайно, такий поділ дуже умовний, і в кожній людині присутні всі системи сприйняття, що й надає нам цілісність світу. Наприклад, Вовк із «Червоної Шапочки» був стовідсотковим універсалом: йому треба було і краще бачити, і краще чути. Однак у більшості випадків домінує лише одна система.
Доведено, що в парах, де обидва сприймають світ однаково, порозуміння краще. Знаючи це, можна підкоригувати свою поведінку і спілкуватися з чоловіком його мовою. Може він зовсім не розсіяний і байдужий, а просто помічає інше?
