Перша історія, про яку я хочу розповісти, сталася 20 років тому. Це було восени, навіть пам'ятаю дату – 19 жовтня 1991 року. Я та моя мама копали город. Була чудова сонячна погода. Я дуже добре запам'ятала цей день, тому що він вплинув на все моє життя.
Я вже не пам'ятаю, з якого приводу розгорілася суперечка, але моя мама дуже емоційно побажала, щоб у мене була така ж дочка, як я!
Треба віддати належне моїй мамі – вона старалася, виховувала і виховувала нас одна (тато помер, коли мені було 14 років, а сестрі – 10), але в мене був упертий норовливий характер. Мама вимовила своє побажання з такою силою і таким бажанням, що це її побажання справді втілилося в моїй дочці. Коли ми з донькою сваримося, іноді ловлю себе на тому, що бачу своє відображення 20-річної давності. Щоправда, у ній ще більше впертості, ніж було в мене, але загалом і загалом слова моєї мами втілилися в життя!
Кілька років тому я їхала до мами в гості та зі знайомою жінкою, стоячи на узбіччі дороги, «ловила попутку» з піднятою рукою. Поруч із нами була досить велика і довга калюжа, але машини спокійно проїжджали повз, не зачіпаючи її. Як ви вже здогадалися, одна машина все-таки на повній швидкості спеціально проїхалася цією калюжею. У машині було багато молодих людей, і їм було дуже весело через те, що нас забризкало брудом майже догори.
Жінка їм слідом побажала, щоб у них лопнуло колесо, вклавши у свій посил усю силу емоцій, які відчувала. А за кілька хвилин поруч зупинилася машина, і нас погодилися підкинути туди, куди нам треба було. Яке ж було моє здивування, коли неподалік на узбіччі я побачила ту саму машину, яка нещодавно забризкала нас брудом, вони міняли колесо. Мені стало якось не по собі. Не встигли хлопці проїхати і двох кілометрів, як побажання виповнилося. А якби перекинулися… Навіть страшно подумати, що могло статися.
Ми іноді не думаємо, що і як говоримо. Ми просто намагаємося зробити боляче тому, хто нас ображає, але дуже часто не замислюємося і не уявляємо, чим можуть обернутися слова, що зірвалися з вуст, особливо на тлі сильного емоційного пориву. Звичайно, потім приходить жаль, але час минув, і слова, як птахи, полетіли, і їх уже не зловити і не повернути назад.
Нещодавно уві сні я побачила таку картину: я стою перед стіною, але вона не зовсім звичайна. Викладено її з великої гальки… Навколо ще багато таких каменів. Вони різного розміру, але переважно з долоню. Неподалік стоїть людина і дивиться на стіну. Я підійшла і запитала, що це означає: стіна, каміння розкидане навколо… Він мені відповів, що каміння – це слова, а стіна – це те, що я побудувала з цього каміння за весь час, що живу. І я зрозуміла, що ми протягом усього життя оточуємося словами, як стіною. І дуже багато залежить від того, які вони – позитивні чи негативні. У моєму сні я бачила все у світлих тонах, залите сонячним світлом. У моєму житті справді тепер багато радості та щастя, але колись було по-іншому.
Наші думки … Не знаю як ви, але я раніше часто уявляла собі, що якщо мій чоловік не бере трубку телефону, значить він обов'язково мені зраджує … А ще багато разів уявляла, що ми розлучилися, і борги я віддаю сама … Все, що я так барвисто бачила – здійснилося!
Я кілька місяців думала про те, що мені, мабуть, доведеться закрити свою крамницю, і обставини склалися так, що я його таки закрила. Коли я почала новий бізнес, я почала думати, що ось я його зараз «розкручу» – а потім, як і мій магазин, його доведеться закрити з якихось причин. Так і сталося через певний час.
Наші думки матеріальні! Ми завжди чомусь більше думаємо про погане, ніж про хороше!
Тепер я думаю інакше – позитивно. Зізнаюся чесно, дуже складно було перейти на це на самому початку. Думки постійно поверталися в негатив, але я намагалася бути пильною. Я і зараз себе іноді ловлю на тому, що забуваю подумки побажати щастя тому, хто поруч, але вже швидко виправляюся.
Тепер, якщо я відчуваю, що людина мене не сприймає або якось недружелюбна, я посилаю їй у думках побажання любові, щастя, радості тощо. І ця людина якимось чудовим чином починає краще ставитися до мене (перевірено!).
Уявіть собі таку картинку: ми знаходимося в коконі (це те енергетичне поле, яке ми створюємо своїми словами та думками), і з нього стирчать гачки – як позитивно, так і заряджені негативно. Ви, як їжачок, утикані ними, тільки є одне «але»… Якщо у вас переважають позитивні слова, думки та емоції, тоді позитивно заряджені гачки довші, а негативно заряджені коротше. І навпаки.
Подумайте ось про що: навколо нас відбувається багато подій, як хороших, так і поганих. Дайте відповідь собі на запитання: «Яких подій буде більше до вас «чіплятися», якщо у вас позитивні гачки довші?» Це і для інших – негативно заряджених.
Я пропоную вам зробити таку вправу:
Подивіться на своє життя, на всі його події, і дайте відповідь самі собі на запитання: «Якими словами ви можете охарактеризувати те, що відбувається зараз у вашому житті?»
Що це за слова? Яких відтінків буде більше – позитивних чи негативних? Дайте відповідь чесно: вас влаштовує таке життя? Чи хотіли б ви її змінити чи залишите все як є? А якщо змінити, то які слова та думки мають переважати?»
Моє життя сьогодні сповнене яскравих барв. Як у вас?
