Що таке йога для представника європейської цивілізації? Насамперед, особливі вправи та дихальні практики. Але це лише мала частина давньої філософської традиції, історія якої обчислюється тисячоліттями.
Леді@Mail.Ru відкриває серію публікацій, які послідовно знайомитимуть наших читачів не тільки з питаннями теорії, але, що найважливіше, дадуть можливість займатися йогою самостійно, слідуючи від простого до складнішого і користуючись докладними рекомендаціями фахівців Центру Йоги Айєнгара.
Спочатку було слово
Слово «йога» багатозначне і походить від ведійського кореня yuj (упряжка). Саме в цьому значенні воно зустрічається в Рігведі, найдавніших зборах священних гімнів, що входять до складу Вед. Цікаво розглянути загальне праїндоєвропейське коріння слова «йога», яке є у слов'янських мовах. Давньоарійський корінь yuj споріднений з слов'янським «ярмо» (ярмо) і «голка» (спочатку це слово позначало не швейну голку, а стрижень, що з'єднує поперечини ярма для бугаїв).
Навіть такого короткого екскурсу до етимології достатньо, щоб зрозуміти, чому слову «йога» приписують такі різні, а часом і зовсім протилежні значення. З одного боку – «приборкання», «сполучення», «з'єднання», з іншого – «відсікання», «роз'єднання», «звільнення». Однак ще з Ведійських часів слово «йога» стало пов'язуватися з особливим методом, мета якого – управління свідомістю та звільнення розуму та тіла від обмежень.
Те, що батьківщина йоги – Індія, загальновідомо, а ось її походження овіяне різними легендами. За однією з них, наприклад, йога була передана людям богами – а точніше, Шивою, за допомогою його божественного танцю, кожне па якого – йогічна асана. Але це радше гарна казка. Насправді, сказати точно, коли зародилася йога, практично неможливо: у давнину знання передавалися усно, від вчителя до учня – саме такий шлях вважався єдиним правильним. І все ж таки археологічні, етнографічні та історичні дослідження доводять: йога як цілісна система існувала вже в період так званої Хараппської (Індської) цивілізації.
Про це говорять зображення на печатках із обпаленої глини, датовані III тис. до н. Найзнаменитіша з них, «друк Пашупаті», зображує трилику істоту в рогатому головному уборі (імовірно, це Шива), що сидить у типовій йогічній позі, відомій як «баддха конасана».
Назад до витоків
Фундамент стародавньої йоги – Веди, священні писання індуїзму. З усього їх різноманіття особливий інтерес з погляду йоги представляють звані Араньяки – тексти для пустельників, і Упанішади – перші тлумачення основних текстів Вед. Саме Упанішади послужили опорою більшості пізніших класичних філософських систем Індії. Доступну для сучасної людини форму вчення йоги набуло у пізніших ведичних текстах – пуранах, сутрах та самхітах. Найвідоміші з них – «Махабхарата», складена мудрецем Вьясою у VII столітті до нашої ери, і, звичайно, «Йога-сутра» легендарного Патанджалі, якому приписують авторство основних текстів з граматики та медицини (IV-II століття до нашої ери).
Практичні аспекти йоги були викладені ще пізніше, у середньовічних текстах – таких, як Шива та Гхеранда Самхіти. Перший “підручник” хатха-йоги, “Хатха-йога Прадіпіка”, був створений приблизно в 15 столітті. У ньому вперше оформилася ідея про те, що робота з фізичною оболонкою (очищення тіла) обов'язково і логічно призводить до підвищення (очищення) розуму та поліпшення прани (життєвої енергії). Саме ця ідея становить основу тієї йоги, яка набула поширення на Заході і в нас, у Росії.
Філософія йоги: коротко про головне
Йога – одна з шести основних визнаних в Індії філософських систем. Її головна особливість полягає в тому, що вона передбачає розуміння законів світобудови через особистий досвід практикуючого. Поступово вчення йоги поширилося на багато сфер духовного та соціального життя індійського суспільства і розбилося на окремі напрямки. Серед них – карма-йога, бхакті-йога, джнана-йога та інші.
Найповнішою та універсальною системою можна назвати Раджа-йогу, описану в «Йога-сутрі». Згідно з Патанджалі, мета йоги – «усунення неконтрольованих коливань свідомості», інакше кажучи, досягнення повного контролю над роботою свідомості на всіх її рівнях. Необхідний інструмент – дотримання 8 ступенів:
- Яма – універсальні етичні норми, серед яких: ахімса – ненасильство, не заподіяння шкоди собі та іншим; сатья – правдивість у словах і помислах; астейя – не користолюбство, скромність; апаріграха – безкорисливість; брахмачарья – прагнення добра.
- Ніяма – норми внутрішньої дисципліни, серед яких: шауча – підтримання фізичної та моральної чистоти; сантоша – внутрішня задоволеність собою, оточуючими людьми та зовнішніми обставинами; тапас – старанність та стійкість у практиці йоги; свадхьяя – вивчення себе, здатність до постійного пізнання нового; Ішвар пранідхана – відданість Богу, прагнення розуму за межі особистості.
- Асана – пози йоги та фізичні аспекти практики.
- Пранаяма – керування праною або, більш вузько, усвідомлене керування диханням.
- Пратьяхара – відволікання почуттів від зовнішніх об'єктів.
- Дхарана – зосередження, утримання свідомості на вибраному об'єкті.
- Дхьяна – медитація.
- Самадхі – стан «самостійності»: злиття свідомості, суб'єкта та об'єкта медитації.
У світі, особливо у країнах, практика йоги часто зводиться до асанам і пранаяме, в обхід перших двох ступенів. Тим часом, у давній Індії дотримання ями-ниями вважалося обов'язковим представникам вищих станів, які, власне, і практикували йогу. По суті, перший і другий щаблі – це набір морально-етичних норм, спрямованих на підтримку соціального та внутрішнього добробуту людини.
І якщо ви дійсно хочете просування, принципів ями-ніями треба дотримуватися. У той самий час, навіть лише практика асан і пранаямы так позитивно впливає людини, що її спосіб життя і поведінка самі собою поступово змінюються. І він приходить до ями-нями, так би мовити, досвідченим шляхом.
Що ж до 5-8 ступенів, то вони доступні далеко не для всіх. До того ж, для більшості представників західної спільноти ці аспекти йоги не становлять практичного інтересу: взагалі кажучи, філософське коріння йоги в її популярному варіанті виявлено в найслабшій мірі.
Але навіть цього достатньо для самовдосконалення: виконуючи асани, ми поступово стаємо більш відкритими та доброзичливими, менш розсіяними та неспокійними, енергійнішими.
Сучасна йога – ідеальна практика для того, щоб гармонійно існувати в соціумі, це одночасно звільнення від соціуму та прийняття його. Суть у тому, щоб через зміцнення тіла пізнати себе, знайти своє місце у світі, встановити з ним гармонійні взаємини – і, нарешті, відчути себе щасливим.
