Протасевич Ольга Миколаївна, 1946 року народження, закінчила школу у м. Бердичеві з золотою медаллю. Після закінчення Ленінградського санітарно-гігієнічного медичного інституту все життя працювала лікарем-гігієністом санітарно-епідемічної служби. Свою роботу любила, віддавала всі знання і сили профілактичній роботі. Прийшов час – пішла на пенсію з Бердичівської СЕС. Життя, родина, природа надихали Ольгу Миколаївну на творчість.
Вірші почала писати спонтанно 16 років тому. Виступає з ними по радіо, в місцевій пресі, у журналі «Бердич», в освітянських колективах, в бібліотеках. Вона є автором пісень, романсів. Активна учасниця ветеранського хору міського Палацу культури ім. О.Шабельника. Хор ветеранів співає 4 пісні на її слова.
Ближче до Бога дитина, дерево
Квітка, тварина,
Старець святий сивочолий,
Вітер в полях пелюстковий.
Ближче до Бога – кохання
І на добро сподівання,
Пісня веселого краю,
Та, що народ мій співає.
Ближче до Бога – тополя,
Виросла в чистому полі,
Славить і сонце, і вітер,
Ніжно бринить зелен-цвітом.
Ближче до Бога – родина,
Мрія моя лебедина.
Ближче до Бога – калина,
Рідна моя Україна.
Моя Природа
Моя Природа – то моя Душа,
Народжена для вічного життя,
Розплескана в куточках чарівних,
У променях і травах запашних.
Ми всі із роду на ім’я Природа,
Душа вирує в течії життя,
В ній – рай земний, небесна врода
І вічна сповідь, вічне каяття.
Жінка
Живе у кожній жінці пісня,
Наснага, радісна і чиста,
Душа, безмежна і безкрайня,
Цілюща сила й сповідь тайна.
Живуть земні й небесні чари,
Жіночі первісні примари,
І почуттів природа сила,
Моїх віршів небесні крила.
Оксамитовий вечір (романс)
Оксамитовий вечір
Прилетів від зірок,
Оксамитовий настрій
Пригорнув нас обох.
Теплим подихом літа
Всі думки зігріва
І чарує нас м’ята –
Приворотна трава.
І вечірняя пташка
Воркотить за вікном
І торкається вітер
В нашу шибку крилом.
Оксамитовий вечір –
Чиста пісня земна,
Теплим подихом літа
Нас обох зігріва.
Осінній романс
Ти чуєш, мій милий,
Як осінь співає
В прозорому небі
Осінні пісні.
Ти чуєш, коханий,
Як осінь шукає
Притулку для серця,
Тепла для душі.
Шукає розради
У листі барвистім,
Що килимом землю
Накрили своїм.
Ти чуєш, як осінь
В червонім намисті
Туманом густим
Огортає свій дім.
