До 1035-річного ювілею видатного вченого – енциклопедиста і медика, філософа Ібн Сіни (Авіценни) (980-1037) на абонементі бібліотеки демонструється книжкова виставка (див.фото).
Доля Ібн-Сіни незвичайна навіть для генія. Найбільший лікар і мислитель свого часу, він був визнаний вже сучасниками. Філософські і природничонаукові твори Ібн Сіни користувалися широкою популярністю в країнах Сходу та Західної Європи. Увіковічнив його ім’я «Канон лікарської науки» (представлений на виставці) багаторазово перекладався на європейські мови і більше 500 років служив обов’язковим керівництвом з медицини. У його «Книзі зцілення» – своєрідної філософської енциклопедії – дається картина всіх природничонаукових знань свого часу – того, що сьогодні ми відносимо до фізики, математики, астрономії, біології, хімії, зоології, ботаніки.
У поезії Авіценна став засновником нового жанру-філософського. Він писав арабською, яка була тоді міжнародною мовою Сходу і на своєму рідному фарсі.
Пропонуємо вашій увазі поетичні мініатюри Авіценни в перекладі з фарсі-дарі на російську Олега Чечина.
Я волос расщепил и все ж ни на волосок
К разгадке бытия приблизиться не мог.
Я тыщу солнц в душе своей зажег,
Но мир по прежнему и темен , и жесток.
* * *
Какая мрачная пора !
Не стало места для добра:
Кто благороден, тот убит,
И суд над ним подлец вершит.
Друзья уходят в мир иной,
С собой уносят свет земной.
* * *
Не жажди почестей и не ищи богатства,
И с дураком поменьше панибратствуй!
Лишь дружбой дорожи в любом кругу,
Уйдешь от друга – попадешь к врагу.
* * *
Что жизнь? Страдания и вздохи!
Живут счастливо лишь пройдохи!
Все в этом мире быстротечно,
А что уйдет, уйдет навечно.
* * *
Каждый образ, каждый след,
Не исчезнет в беге лет.
И придет еще пора ,
Что потеряна вчера.
* * *
Мудрецу не дозволено много вещей:
Быть завистливым, низким и лживым,
Он нужду и страдания гонит в зашей,
И не выскажет боль нечестивым.
* * *
Когда твой друг с врагом бывает рядом,
И руки жмет ему со льстивым взглядом,
Он хуже мухи, что сидела на гадюке-
Не пробуй меда , смешанного с ядом.
* * *
Все хорошо друзья , что в меру.
Возьмем вино мы для примеру,
Вина избыток – как отрава ,
А в меру выпьешь – ка отрада!
Не наливай вина глупцу,
Полезно пить лишь мудрецу!
Вино скрывает все печали
И открывает мыслям дали.
Но зря его ты не глуши ,
Вино – напиток для души,
Кто много пьет, тот враг себе
И сам вредит своей судьбе.
Кто мало пьет , душой незрел,
Но тот кто в меру пьян , прозрел !
* * *
О, всемогущий Бог, ты с нами слишком строг!
Зачем грозишь нам карами небесными,
Когда ты сам создать не смог,
Нас более разумными и честными.
* * *
Господь нам милости даёт урок:
Он может грешника безгрешным сделать снова.
И осудить безгрешность, как порок,
Когда не терпят мнения иного.
