14 жовтня наша держава відзначає День захисника України. Для нас в умовах сьогодення це не просто формальне свято ‒ адже війна, що точиться на Сході нашої країни так чи інакше торкнулася кожної української родини. Захисник України для нас ‒ не абстрактний образ ‒ вони знаходяться серед нас, ми захоплюємося тими, хто зі зброєю в руках, під розривами мін і снарядів боронить нашу землю, кожної миті ризикуючи життям.
Захисники України – це не тільки солдати та офіцери, а й військові медики, завдяки яким сотні і сотні поранених бійців залишилися живими.
З початку антитерористичної операції на Сході у ній взяли участь 2, 5 тисячі медичних працівників. 197 з них отримали державні нагороди, 35 ‒ загинули, виконуючи свій обов’язок.
У зоні бойових дій медичних працівників називають ангелами, бо вони, як і наші небесні заступники, несуть надію й милосердя, стоять на сторожі здоров’я та самого існування людини.
На честь цих мужніх людей Обласною науковою медичною бібліотекою у жовтні було проведено вечір-зустріч «Ангели серед війни» із медичними працівниками, які в умовах бойових дій надавали допомогу пораненим бійцям.
На вечір-зустріч були запрошені медичні працівники Житомирщини, які розповіли студентам інституту медсестринства та фармацевтичного коледжу про свою роботу у зоні АТО, про складні випадки свого воєнного життя.
Завжди, коли починаються бойові дії, військові медики першими стають на двобій зі смертю. У нашому місті, ще до початку антитерористичної операції, за часи Кримських подій, першими опинилися у військових частинах медичні працівники Житомирського воєнного шпиталю, яких на вечорі-зустрічі представляли: лікар- уролог, підполковник медичної служби, Кавалер ордену Богдана Хмельницького III ступеня В’ячеслав Анатолійович Виговський; капітан медичної служби, лікар-анестезіолог Олександр Васильович Слободянюк, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня; Світлана Геннадіївна Комарова ‒ старший сержант, операційна медична сестра.
На допомогу військовим лікарям у період найбільш напружених бойових дій було мобілізовано лікарів із цивільних лікувальних закладів.
Віктор Миколайович Опанасюк ‒ анестезист Центру охорони здоров’я матері та дитини. Через 5 місяців перебування в зоні бойових дій отримав поранення. Оцінкою роботи Віктора Миколайовича в зоні бойових дій став орден «За мужність» 3-го ступеню
Лікаря-анестезіолога Сергія Руслановича Архангельского, учасника Майдану, який добровольцем пішов в армію, добре знають в Україні, зокрема на Житомирщині завдяки публікаціям у пресі та телепередачам. Зараз Сергій Русланович займає посаду начальника медичної частини тренувального центру ВДВ.
Володимир Володимирович Ушко, лікар-рентгенолог кабінету МРТ обласної клінічної лікарні імені. О.Ф. Гербачевського, кавалер ордену Богдана Хмельницького III ступеня. З гордістю відзначаємо, що Володимир Володимирович є постійним читачем нашої бібліотеки.
Найважливіший медичний фах на війні ‒ це, безумовно, хірурги, адже більшість тяжких поранень в зоні бойових дій потребують саме хірургічного втручання. Один з цієї славної когорти ‒ Олег Володимирович Шубін, хірург 1-го хірургічного відділення житомирської міської лікарні №1.
Максим Петрович Морозько ‒ лікар-анестезіолог житомирської міської дитячої лікарні.1 квітня 2014 року був мобілізований до медичної роти 95-ї окремої аеромобільної штурмової бригади у званні молодшого лейтенанта.
За врятовані життя наших військових був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Виступаючи перед студентами Максим Петрович сказав: «Що я втратив на війні? – рік життя своєї дитини, яка цей рік росла без батька. Що я придбав на війні – міцну перевірену чоловічу дружбу на все життя!»
