Одна з головних тем багаторічної роботи професора психології Крега Андерсона – дослідження, пов'язані з комп'ютерними іграми та їх впливом на психіку. Андерсон виступає серед прихильників запровадження жорсткого контролю над насильством в іграх.
Нещодавно професор закінчив аналіз понад 130 досліджень, проведених психологами різних країн і присвячених цій актуальній темі, і подав узагальнений звіт. Робота охопила понад 130 тисяч людей, і результати вивчення цієї вибірки, за словами Андерсона, послідовно та чітко підтверджують, що насильство в іграх робить дітей більш агресивними, незалежно від віку, статі чи культури. Воно знижує прояви емпатії (здібності до співпереживання) і ” ” просоціального ” ” поведінки. ''Зараз із майже повною впевненістю ми можемо сказати, що незалежно від конкретного експериментального методу, незалежно від того, представники якого суспільства та культури (західної чи східної) досліджуються, результат виходить однаковий, — заявляє Крег Андерсон. — Вплив насильства у відеоіграх підвищує ризик прояву агресії як у короткочасному, так і в довготривалому масштабі''.
Крім самого Андерсона, в аналізі взяли участь ще семеро вчених, включаючи видатних дослідників відеоігор японців Акіко Шібуї та Нобуко Іхорі. Аналіз охопив експерименти, в яких брали участь добровольці різного віку — від початкової школи до коледжу. До нього були включені і тривалі дослідження, які дозволяють оцінити довготривалий ефект від пристрасті до ігрового насильства. ''Занадто страшних ефектів мало, – заспокоює Андерсон, – але вони є, і вони аж ніяк не настільки малі, щоб їх можна було відкинути. Насильство у відеоіграх – це, безумовно, фактор ризику. При цьому, хочу зауважити, він досить легко може контролюватись батьками – на відміну від багатьох інших факторів, що підвищують агресію, таких, наприклад, як генетична схильність чи бідність”.
Андерсон з колегами вважають, що отримані ними великі наукові дані повинні мати найсерйозніший вплив на суспільні дебати щодо насильства у відеоіграх, а також на контроль над їх розробкою та розповсюдженням. ''Для суспільства час перестати задаватися питанням ''Чи є від цього реальні і серйозні ефекти?'' – пояснює професор, – Відповідь на нього отримана і не раз. Тепер варто перейти до вирішення більш конструктивних завдань. Наприклад, як полегшити батькам виховання здорових та добрих дітей, враховуючи всі особливості культури сучасного світу, його законів?
Андерсон каже, що перед тим, як ці наукові дослідження зроблять якісь зміни в законодавстві, зрозуміло, пройде чималий термін. А що ж зараз – все залишиться по-старому?
Професор дає рекомендації батькам, як їм змінити ситуацію та вберегти психіку дітей: ''Ви контролюєте, що їсть ваша дитина? Так само намагайтеся чинити і з відеоіграми, в які він грає, принаймні, вдома. Знайдіть вагомі аргументи для того, щоб пояснити дитині, чому деякі ігри їй заборонені».
