Завищена самооцінка часто пов'язана з низькою активністю лобових часток кори головного мозку, які відповідають також і за інтелект, з'ясували психофізіологи з університету Техасу.
Відкриття, про яке повідомляється у лютневому номері журналу NeuroImage, зроблено завдяки магнітно-резонансній томографії. У ході експерименту, в якому взяли участь 20 добровольців, вчені спостерігали за активністю мозку піддослідних у момент, коли ті відповідали на питання, що стосуються оцінки їхніх моральних якостей — наприклад, почуття такту, дружелюбності та зрілості. Поряд із цими питаннями їм пропонувалося оцінити і негативні риси характеру: жадібність, ненадійність і вузькість мислення.
Як з'ясувалося, у тих, хто оцінював себе краще за всіх інших, активність орбітофронтальної кори в ході експерименту була мінімальною. Причому різниця між рівнем активності виявилася драматичною — ті, чиє почуття власної важливості прямо-таки зашкалювало, показали вчетверо менший результат, ніж ті, хто давав собі скромнішу оцінку.
Орбітофронтальна кора, за якою стежили вчені, є областю головного мозку, пов'язаною з прийняттям рішень, самоконтролем, плануванням та постановкою завдань: тобто якщо не повністю з інтелектом, то як мінімум з тим, що зазвичай у поняття «інтелект» вкладають.
За формування пам'яті відповідальна інша область, гіпокамп, за промову та її розуміння відповідають зони у скроневій корі, але саме лобові частки асоціюються з інтелектом навіть серед відносно далеких від медицини та біології людей.
Чи означає це все те, що володарі високої зарозумілості дурніші за всіх інших? «Рожеві окуляри» для швидкості
Відомо, що при важких поразках орбітофронтальної кори людина має серйозні проблеми з самоконтролем, і це призводить до соціальних проблем. Але, як зазначає Дженіфер Бір, яка проводила експеримент разом з аспірантом Брентом Хаджесом, вони вивчали здорових людей: у добровольців, які взяли участь в експерименті, не було травм, інсультів або нейродегенеративних хвороб (при хворобі Альцгеймера псується навіть характер хворого).
У дослідженні йшлося про те, скільки розумових зусиль вимагає самооцінка. За словами його авторів, тут можна провести деяку аналогію з роботою зору: зорова кора може давати хибну картинку, але дуже швидко, з мінімальними витратами ресурсів — можливо, і у випадку зі сприйняттям свого соціального образу відбувається щось подібне.
«Рожеві окуляри», через які власники підвищеної самооцінки дивляться на себе, можуть бути не ознакою дурості, а природним прагненням нервової системи працювати нехай не зі 100% надійністю, зате швидко.
Мозок видає позитивний (хоч і не відповідає дійсності) образ і надалі, якщо цей результат з якихось причин визнається задовільним, він закріплюється, виходячи надалі «на автоматі», без особливих зусиль. І інший проведений вченими досвід цієї гіпотези частково підтверджує.
Для другого досвіду психологи набрали ще дві групи добровольців і попросили їх так само оцінити свої моральні якості. При цьому одна група змушена була швидко відповідати, а друга мала час подумати. І, як з'ясувалося після опитування, ті, від кого була потрібна швидка відповідь, теж описали себе краще, ніж ті, хто міг подумати.
