Часто маленькі діти відчувають страх перед темрявою. Вони бояться входити до неосвітленої кімнати, відмовляються лягати спати, навіть якщо їм цього хочеться. Зазвичай це відбувається, тому що у 2-3 роки у дитини все більше розвивається уява. Почувши страшну казку або побачивши щось по телевізору, малюк відразу переносить все на реальний світ, і в темній кімнаті йому мерехтять чудовиська, він здригається від кожного шереху.
Як навчити дитину не боятися темряви? Адже якщо він уже спить один у кімнаті, то страх завадить йому вставати вночі на горщик. Маля постійно зватиме батьків і не даватиме їм спати.
Боротися з острахом темряви потрібно не лише словами, а й вчинками. Батьки повинні не просто пояснити малюкові, що його нічні страхи марні, а й наочно показати, що у темряві немає нічого страшного. Можна разом із малюком пройтися увечері по дому, тримаючи його за руку та заспокоюючи. Треба показати дитині, що лякаючу тінь відкидає звичайнісіньке крісло або його улюблений плюшевий ведмедик. Сміятися над страхами малюка в жодному разі не можна, потрібно, навпаки, виявити увагу та терпіння. Суперечки теж навряд чи допоможуть. Якщо видно, що малюкові хочеться поговорити про те, чого він боїться, потрібно, звичайно, дати йому висловитись і висловити свої страхи. Добре, якщо мама чи тато, вислухавши малюка, заспокоять його і впевнено скажуть, що нічого поганого у темряві статися не може. Авторитет батьків, підкріплений ласкою, найкраще допоможе подолати страх.
Побоювання темряви, звичайно, не пройде за один день. Дитині треба допомогти. Наприклад, якщо він просить залишити відчинені двері до кімнати, відмовляти не варто. Можна увімкнути нічник і залишити його горіти на всю ніч. Це зручно ще й тим, що малюкові буде легше знайти горщик, якщо він знадобиться. Але дозволяти дитині спати в ліжку батьків не можна. Буває, що, прокинувшись уночі, малюки з плачем біжать до кімнати, де сплять мама та тато, і шукають у них захисту від нічних страхів. Не потрібно привчати дитину до того, що батьківське ліжко – це найбезпечніше місце в будинку, адже, звикнувши, карапуз залізатиме туди все частіше і стане ще більш полохливим і нервовим. Подолати почуття жалості буває нелегко, але мама чи тато все ж таки повинні заспокоїти малюка, повернутися з ним у його кімнату і знову укласти його в ліжечко. Найкраще посидіти поруч доти, доки дитина не засне.
