Знадобилося не так багато часу, щоб зрозуміти і оцінити – крім можливостей, що розкрилися, дивитися світ за межами країни, є багато цих самих можливостей і в її межах. І ці межі – ого-го. Не дарма бурчать очкасті аналітики – був би порядок у країні, якби вона була до Волги, але не далі…
Набагато далі – туди, де Байкал, священне озеро на священних берегах.
Безумовно, подорожі територіями з різними культурами та традиціями приносять багато нових вражень. Але головне, мабуть, і там, і тут – погодитись з одним важливим правилом, прийняти його просто як істину у божественній інстанції: як заведено тут, так і робіть. Стаєте саме тим, хто живе в цій країні, і тоді ви не «конфліктуватимете» з місцевістю, і зможете поєднуватися з нею, як рибка з акваріумом.
Вершник, злазь з коника!
Подорожуючи Прибайкаллю, вам обов'язково доведеться зустрітися з бурханами. Вони привертають увагу, коли ви, цікаві, питаєте – а що це за ганчірочки на дереві біля дороги? Справа в тому, що кожна місцевість має свого господаря. Він береже довірену йому територію, і найчастіше це пов'язано або з дуже красивими пейзажами, або з сакральними символами і цілющими джерелами. Так чи інакше – саме тут мешкає господар місцевості, і вам необхідно попросити його розташування. Ось тут починаються дива.
Саме собою слово «бурхан» – це тюрксько-монгольське модифіковане Будда-бог, Будда-пан. В силу напрочуд гармонійного злиття вірувань і традицій на території Прибайкалля, давні вірування хадаші, шаманізм, ламаїзм і буддизм являли собою такий яскравий приклад – бурхана.
Отже, вітаю, Хазяїне! Дерева у стрічках – це побажання щасливої дороги собі, улюбленим мандрівникам, надії на благополуччя та удачу. Дань бурхану віддається у вигляді всього цінного для людини – це можуть бути сірники або монетки, що символізують щось дуже потрібне. Важко сказати, коли, але з'явилася і така традиція – «бурхати» – тобто випити міцного і як слід закусити. Іноді це виглядає жахливо – автобус з мандрівниками, абсолютно “ніякий”, і на кожному бурхані – знову застілля. Швидше за все, так трансформувалася традиція «бризкати» – тобто давати бурхану певну кількість горілки відповідно до шаманських ритуалів.
Сама по собі звичка випивати з пластикового стаканчика, встановленого на капоті, не має нічого традиційного – адже в традиціях бурятів ніколи не було розгульного пияцтва навіть із дуже серйозного приводу. Пити молочну горілку могли лише чоловіки, які вже своє відвоювали, народили здорових дітей і поставили міцне господарство. Так, саме вони могли дозволити собі, наспівуючи степове м'яке «еге-гей», потягувати миску архі, бурчачи на неквапливих нащадків. Традиції ж мандрівників були іншими – бурят обов'язково мав зійти з коня, привітати господаря місцевості та випросити для себе свого роду благословення. І тільки пройшовши ділянку, де живе бурхан, вершник знову сідав на вірного скакуна і міг бути спокійним, що той не підверне ногу.
Воля ваша, як ви зберетеся виявити повагу до бурхану. Але що дивно. Навіть найзапекліші скептики, які пробираються на машині до острова Ольхон, знають – «бурхати» треба. Адже вже набридло – то шина лусне, то машина затихне. Якесь неподобство, зрештою!
Як би не виглядало сьогоднішнє Прибайкалля, зазнавши безліч безглуздя не з власної вини (бурхани в політиці навряд чи сильні), будьте ввічливі на цій території. Не робіть їй боляче, намагайтеся не оскверняти її сміттям і своїми поганими думками – просто втратите все це сміття, і більше до нього не повертайтеся. Занурте долоні у воду Байкалу, оберніться до Хамар-Дабану, привітайтеся з Саянами. Тут колись проходив Ісус Христос (так стверджують старі шамани), тут провів багато часу Чингісхан, тут траплялися, і ще траплятимуться дивовижні події. Звідси поверталися Антон Павлович Чехов і Герберт Уеллс, що змінилися. Цей край дуже легко пояснить вам головний принцип співіснування людини і його матері – природи. Ми невіддільні один від одного. Ми складаємося з тих самих елементів, що й природа. Якщо ми дбайливо ставимося до кожного елемента природи – і все добре. Якщо недбалі і не знайшли, куди кинути пакет з-під «кирієшок» – начебто забули шарф одягнути, а на вулиці пронизливий крижаний вітер.
У мене прохання – зустрінетеся з бурханом, передайте йому від мене привіт. Добре?
