У цій статті я в якомусь сенсі почну заперечувати все, що написав у своїх численних попередніх статтях. Тому що в попередніх статтях я, по суті, намагався звести все, що є в людському житті, до якихось простих та зрозумілих принципів. Але тепер я зрозумів, що це просто неможливо. Життя є нескінченно складним і жоден простий принцип не укладається, не укладалася і вкластися не зможе. У цій статті я хочу пояснити це докладніше.
Основною тезою цієї статті є те, що життя завжди є складнішим, ніж ми думаємо. Ключове слово – “завжди”. Тобто яку б ми складну картину світу в голові не надумали – життя виявиться ще складнішим. Завжди. Тому що життя в нескінченну кількість разів більше від нашого мислення. Адже наше мислення – лише мікроскопічна частина цього нескінченного життя.
Звичайно, щоб хоч якось орієнтуватися в житті, ми змушені будувати її спрощені моделі, які, власне, ми називаємо своїм світоглядом. Однак важливо пам'ятати, що ця думка завжди обмежена і спотворена, причому чим вона простіше – тим більше це спотворення. Наочним випадком граничного спрощення є «чорно-біле світогляд», коли для людини існує лише два поняття і він намагається весь Всесвіт звести до цих двох.
Прикладами такого спрощення є релігійний чи ідеологічний радикалізм. Причому релігія чи ідеологія може бути будь-якими, але зведення всього світу лише до них завжди призводить до абсурду. З цієї точки зору, наприклад, однаково неправі і радикальні комуністи, і радикальні ліберали. Власне, з їхніми помилками наша країна вже зіткнулася: з помилками перших – за часів СРСР, з помилками других – одразу після його розвалу (та й зараз вони є частково присутніми). До речі, з цього випливає, що християнський вислів «шляхи Господні несповідні» є дуже мудрим – він страхує віруючих від ідеї, що вони можуть зрозуміти світ цілком за допомогою будь-якого вчення, у тому числі християнського.
Світ просто неможливо «упакувати» в якесь вчення – хоч релігійне, хоч філософське, хоч ідеологічне. Це, зрозуміло, не означає, що релігії, філософії та ідеології не потрібні, проте жодна з них не здатна пояснити світ скрізь, завжди і в усьому. І якщо намагатися все зводити до якогось вчення, то вийде типове «прокрустове ложе» – коли ідеальний результат досягається методом відсікання життєво важливих частин, без яких цей «ідеальний результат» стає вже нікому не потрібним.
Тому ми не повинні надто спрощувати свій світогляд. Навпаки, ми маємо його постійно ускладнювати. Тому що, лише ускладнюючи свої уявлення про світ, можна робити їх дедалі ближче до самого світу. Зрозуміло, наблизитися до нього неможливо в принципі – адже, повторюся, наше мислення завжди менше, ніж світ. Але принаймні можна збільшувати ступінь близькості. І це набагато краще ніж нічого. І тим більше набагато краще, ніж постійно віддалятися від реальності, намагаючись знайти «простий спосіб» її пояснити та «простий спосіб» нею скористатися.
