Одне з найдавніших озер на планеті, озеро Байкал, на думку вчених, має вік близько двадцять п'ять мільйонів років, тоді як багато озер земної кулі живуть близько п'ятнадцяти тисяч років, а потім плавно зникають з лиця Землі. При цьому у Байкалу немає жодних ознак того, що він старіє. Швидше навпаки, за припущеннями геофізиків Байкал цілком може вважатися величезним океаном, що зароджується. Береги Байкалу розходяться з дуже великою швидкістю – близько двох сантиметрів на рік. Саме з такою швидкістю розходяться і континенти Північної та Південної Америки.
Байкал дуже схожий на океан – це і його велика глибина, і величезні водяні маси, і дуже високі, майже океанські, хвилі, і сильні шторми, і т.д. Вчені визначили траєкторію розширення озера: воно рухається до Охотського моря. На думку вчених, Байкал – це живе озеро настільки унікальне за своїми фізичними властивостями, що аналогів йому на планеті не існує. Адже для пояснення процесів, що відбуваються в глибинах озера, потрібно прийняти існування потойбічних сил, їхнє втручання у природу Байкалу. А потойбічними вважають або божественні, або космічні сили. Інакше як пояснити той факт, що Байкал миттєво самоочищається – буквально за кілька годин масляна пляма на поверхні води безвісти зникає, розсмоктуючи на очах? Як пояснити той факт, що Байкал дихає – особливо помітно це взимку, коли на товстому льоду утворюється тріщина, над якою з'являється густий туман, а за кілька годин тріщина сама собою затягується без сліду? Як пояснити той факт, що Байкал харчується – залишки загиблих тварин та відмерлих рослин зникають в озері, а іноді на березі відчувається запах «кишкового» газу?
Хіба ці факти не доводять, що Байкал живе?
Ті, хто занурювався на дно Байкалу, кажуть, що вони відчувають життя Байкалу буквально кожною своєю кліткою.
Вчені висунули гіпотезу про те, що в минулому на місці Байкалу впало космічне тіло. На цьому тілі існувала якась форма життя, що відрізняється від земної. На місці падіння утворилася глибока тріщина, що заповнилася протягом століть водою, в якій продовжують своє життя суперечки, що прилетіли з Космосу.
Сьогодні Байкал є найбільшим сховищем прісної води на нашій планеті, його запас становить близько двадцяти відсотків усіх світових обсягів озерних прісних вод, а це більше, ніж запаси води всіх Великих озер, розташованих у Північній Америці (Гурон, Онтаріо, Мічиган, Верхнє та Ері) разом узяті.
Про красу Байкалу написано багато книг, складено багато пісень. Водночас озеро є не лише одним із найкрасивіших місць на планеті, а й одним із найтаємничіших. Різні ділянки цього озера є темою створення легенд і переказів. Існує безліч свідчень очевидців, які спостерігали на озері різні незрозумілі явища.
Мабуть, однією із загадкових ділянок озера Байкал є скеля Шаманка, що знаходиться на мисі Бурхан. Скеля складається з граніту, кварцу і білого мармуру, а всередині неї утворилася печера, в якій, за переказами, хан Гута-Бабай, вождь небожителів, Тенгрі, спустившись з небес, створив для себе і своєї молодої дружини, яка була представницею місцевих жителів, палац. В результаті цього союзу прибульця та земної жінки почав своє існування рід Великих Шаманів, який повідав світові про сакральні таємниці небожителів – тенгріїв.
Сюди кілька століть поспіль приїжджають шамани з усього Сибіру, проводячи саме в цій печері свої загадкові та магічні ритуали, саме тут вони впадають у транс, вгадуючи минуле та передбачаючи майбутнє.
Бурхан, а за бурятським повір'ям саме так звати господаря Байкалу, є у вигляді сивого старця. Саме він вирішує, з добром прийшов ти до Байкалу чи ні, саме він дозволяє поринати у води Байкалу. Кажуть, що Бурхан наскрізь бачить людину, і якщо людина надає їй належну повагу, то Бурхан пом'якшується, дозволяючи занурюватися в глибину озера. Кажуть, що ще за часів СРСР група підводників спустилася на глибину п'ятдесяти метрів, і яке ж було їхнє подив, коли на самому дні вони побачили білу статую завдовжки близько трьох метрів. Однак господар Байкалу не дозволив аквалангістам навіть доторкнутися до статуї – неймовірна сила миттєво викинула людей на поверхню озера, і вони загинули через сильний перепад тисків.
Не меншою популярністю у служителів шаманського культу користується острів Ольхон, який є найбільшим островом озера. На острові є мис, який у наш час називають Богатир, а в давнину його іменували Вогненним. Так його назвали першопрохідники, які у 16 столітті побачили тут видовище, яке їх одночасно і вразило, і налякало. Несподівано прямо перед ними з води з'явився величезний вогненний мур, який ніби не хотів пускати чужих на острів Ольхон. Наприкінці 90-х років минулого століття це дивне явище спостерігала і красноярська етнографічна експедиція, за словами учасників якої, це було неймовірно красиве видовище, яке якось дивно діяло на психіку людини, надаючи йому відчуття втрати простору і часу, а також повільного польоту. Тіла людей, за їхніми словами, ніби якась невідома сила наче піднімала вгору до неба, туди, де зникав вогняний стовп. За словами шаманів із Бурятії, до початку нашого століття сюди приносили всіх новонароджених хлопчиків, щоб вони набули якоїсь, зовсім особливої тілесної та духовної сили.
Найбільш північним мисом Ольхона називають мис Хобой, якою зберігає ікло дракона, що колись пролітав над островом. І дійсно, над водою можна побачити камінь, що за формою нагадує ікло. Місце це має дуже сильну геомагнітну активність, такий викид астральної енергії, що поява тут примар вже давно нікого не дивує. А легенда про цей дракон просто стала трансформацією спогадів про те, що тут колись, тисячоліття тому, падало якесь невелике космічне тіло, можливо це був маленький метеорит. Саме цим можна пояснити таку високу геоактивність. Любителі паранормальних явищ кажуть, що тут дуже часто можна зустрітися не лише з духами своїх предків, а навіть зі своїми власними втіленнями. Іноді з води з'являється дух Білого Шамана, який приносить велику удачу, який побачив його.
Іншим дивовижним місцем на Байкалі – у найглибшій його частині – є нічим не примітна на вигляд ділянка озера, що має площу близько двох кілометрів. Місце це, розташоване на південь від Ольхона, двічі на рік починає показувати неймовірне шоу: вода там починає «буйний» танець – за ясної та сонячної погоди, коли на воді повний штиль, раптом починається обертання води, потім у самому епіцентрі з'являється величезна лійка, яка засмоктує абсолютно все. Як кажуть місцеві жителі, це душі померлих через лійку вирушають просто в лави… Люди назвали це явище Чортовою лійкою. Очевидці кажуть, що звідти долинають нелюдські стогін і крики, і не дай боже комусь опинитися поблизу: душа його тут же потрапить у лапи до нечистого…
Мабуть, слава сумнозвісного Бермудського трикутника сильно тьмяніє через аномалій, які сьогодні зустрічаються на Байкалі дуже часто. Дивним і незрозумілим чином за останні кілька років на Байкалі в районі мису під назвою Ритий пропало понад 20 дослідників, а шість років тому на мисі зазнав катастрофи гелікоптер МНС. Сьогодні вченим поки що не вдалося розгадати таємницю цього проклятого місця, але одне вони стверджують із великою впевненістю: тут дуже висока радіоактивність. За останні п'ять років у цій же зоні безвісти зникли три експедиції, які намагалися розгадати аномальні таємниці цього новоявленого «Бермудського трикутника», було зроблено кілька спроб здійснити переліт над Байкалом, але всі вони закінчувалися досить безславно. А після аварії вертольота МІ-2, який намагався загасити лісову пожежу, це місце зовсім негласно оголосили аномальним.
Мис Ритий – найсакральніша територія на всьому Прибайкаллі. Кажуть, що він небезпечний для людей, а капітани кораблів, що плавають тут, говорять про те, що всі компаси і навігаційні прилади починають « божеволіти» поряд з мисом. Місцеві буряти забороняють жінкам зі своїх сімей тут з'являтися, для них це місце — «священне і дуже страшне», тут боги можуть розсердитись і наслати людей страшні вітри. До сьогоднішнього дня тут, на Ритому, існують дуже суворі заборони: не можна рубати дерева, стріляти у звірів – місцеві парфуми будуть збуджені. А шамани кажуть, що тут поховано владику Північного Байкалу.
Останній раз переліт над Байкалом на повітряній кулі, що має назву «Свята Русь», здійснили два російські мандрівники – В.Єфремов та В.Ісайчев. За їхніми розповідями, буквально через годину з моменту початку їхнього польоту повітряна куля потрапила у простір сильного турбулентного фону. Висота над водою становила три з половиною кілометри. Як розповідають мандрівники, куля почала піднімати нагору, при цьому дуже сильно закручуючи. Наче куля натрапила на якусь невидиму стіну. Одночасно вийшли з ладу усі прилади, навіть рація замовкла. Єфремову та Ісайчеву коштувало величезних зусиль, щоб підняти кулю на п'ятикілометрову висоту.
Втім, це не єдине, що здивувало мандрівників. У зоні «байкальського трикутника» вони спостерігали безліч вогненних куль, що світяться, і концентричних кіл, а також дуже різкі зміни погоди. При цьому, як стверджували і багато інших очевидців цих явищ, все побачене поєднується з відчуттям втрати в часі.
За деякими повір'ями, на мисі Ритий похований «струс» Всесвіту – Великий Чингісхан. Його могилу шукають саме на острові Ольхон, де в одному, дуже важкодоступному місці похований не тільки він, а й усі його скарби, які з його волі були покладені з ним у могилу. Сучасні історики вважають, що Чингісхан помер від якоїсь незвіданої та дивної хвороби, яка була небезпечною для оточуючих. І саме тут, на березі Байкалу, великий правитель провів свої останні дні, потай сподіваючись на цілющу силу води Священного озера. Шамани кажуть, що той, хто знайде могилу Чингісхана, а охочих сьогодні для цього чимало, спричинить прокляття.
Сьогодні мис Ритий включений у сімку найбільш важкодоступних місць Росії, що є одночасно пам'ятками.
Кажуть, що по всьому узбережжю Байкалу живуть сабдаки, могутні господарі берегів, які вважають гори, сопки та печери своїм другим «я», і якщо людина без попиту вторгається на його простір, то сабдак може сильно розгніватися та покарати людину. Тому люди, які знають перед тим, як почати щось робити на Байкалі, просять дозволу і у господаря Байкалу, і у сабдаків, а допомагають йому в цьому місцеві шамани.
Байкал поки що лише злегка відкрив людині свою таємницю, але одне ясно точно: це озеро – створена у неповторному варіанті за божественним проектом капсула живої енергії, яка зберігає невідому досі людині інформацію. Можливо, цю інформацію мають забрати інші світи, щоб більше дізнатися про нашу блакитну планету та її мешканців.
І якщо не замислюватися про всі аномальні явища Байкалу, то можна сказати, що Байкал займає особливе місце і за красою, і за величчю. Напевно, це одна з найбільших загадок, які будь-коли подарували людині природою.
І, напевно, треба знаходитися на зовсім іншому ступені буття, щоб зуміти розібратися в усьому тому, що ще приховує від нас це озеро. А чи це дано людині?
Священний Байкал – таємниче дивовижне і чудове місце, де старовинними легендами дихають прибережні сопки, де свіжий вітер «сарма» співає про дивні й незрозумілі для людини речі, де про невідомі таємниці розповідає темна і водночас приголомшливо блакитна вода…
