Є один вірний спосіб позбутися тривоги – зробити правильний вибір. Але щоб вибір був правильним, треба мати повну інформацію та непогрішний інтелект.
Впевненість в інтелекті буває, наприклад, у математиків, тому що вони життя поклали на те, щоб розум упорядкувати. Буває вона і в досвідчених практиків, тому що результат їхньої роботи, а значить і повноцінності розуму, видно у кожному результаті. Але навіть ті, кому їхній власний розум не давав приводів для сумнівів, починають тривожитися у ситуаціях із високою невизначеністю.
Навіть у тому, що було, важко розібратися, історія дає сюрпризи. І зараз можна бути впевненим лише в тому, що відбувається прямо перед очима, а не в тому, що відбувається за спиною або з рідною дитиною в сусідній школі. Якщо життя тривалий час йшло стабільно, то, швидше за все, і зараз воно не витворює нічого екстраординарного, тож можна не хвилюватися. Але майбутнє? Це ж суцільна невизначеність.
З майбутнім працює те саме правило: якщо довгий час все було нормально і війну ніхто не оголошував, то буде нормально. Ми будемо так повільно старіти і дурніти, що встигнемо захотіти змін і страх зміниться на очікування.
Але як же бути, якщо треба сьогодні і зараз ухвалити рішення, яке багато на що вплине в майбутньому, але ми не маємо повної достовірної інформації?
Інформацію можна зібрати.
Неймовірно, але факт: деякі люди не здогадуються, що відсутні відомості можна спробувати отримати. Чітко сформульоване питання у багатьох випадках мало не автоматично відповідає. Ми не питаємо, бо знаємо, що не знаємо. Але коли питання, яке було б розумно поставити самому собі, ставить стороння людина, ми з легкістю на його запитання відповідаємо. Цей кумедний ефект зафіксований у приказці «чужу біду розведу руками».
Як це можна використати?
Почати спілкування з будь-ким, хоча б з випадковим попутником у поїзді.
Якщо є телефон, звернутися за гарячими лініями; там сидять люди, які вміють послідовно перенаправляти до потрібних спеціалістів.
Уявити розмову з кимось компетентним, від батька чи професора до бога. Викликати його дух і почути свій внутрішній голос у його виконанні.
Заготувати собі список універсальних питань і в кризовій ситуації відповісти на них, начебто це були питання наприкінці параграфа з підручника.
Почати малювати схему чи таблицю, заповнення перепусток змусить витягувати із себе відповіді питання.
Консультувати інших людей з подібними проблемами, або попросити когось близького зіграти роль людини з такими проблемами, що прийшла на консультацію.
Впевненість можна підняти.
Є прості формули повернення собі розгубленої впевненості. Наприклад, «роби що має, і будь що буде». Зараз виключно затребуваний такий літературний жанр, як афоризм, і одна з причин інтересу до нього – можливість із безлічі коротких фраз вибрати ту, що стане девізом чи формулою життя. «Хто прагне щастя, а не багатства, напевно отримає щастя в найпростішій його формі – у вигляді багатства». Одна фраза – і проблема вибору зникає, тому що якщо є спосіб отримати обидві вигоди, то немає потреби користуватися способом отримання однієї з вигод.
Позитивний результат можна побачити в майбутньому після кризи, яка перестає бути жахливою, якщо «все на краще в цьому кращому зі світів». Нехай сьогоднішнє благополуччя розіб'ється, якщо йому цього захочеться, і з уламків складеться прекрасна мозаїка або просто правильніша картинка.
Впевненість може виникнути і завдяки поверненню до свого коріння. Яке рішення схвалив би батько? Яку відповідь на життєвий виклик схвалив би улюблений учитель?
Найнадійніший спосіб повернути впевненість – прибрати турботу про майбутнє та дати собі фізичне навантаження. Після марафонської пробіжки лобові частки мозку не стануть нагромаджувати купу сумнівів, і своє вагоме слово скаже інстинкт виживання, який майже завжди має рацію у своєму прорахунку ймовірностей.
Долі можна довіритись.
Мені доводилося стикатися з проблемами, які виникають через покірність долі фаталістів, але треба визнати, що самі вони не так страждають, як могли б у разі відповідальності на себе. «Від долі не втечеш», і вони не йдуть, не повзають, не тікають стрімголов, але спокійно приймають все, що на них звалюється. В результаті нерви у них міцніше і сил більше, ніж якби трапилося все те ж саме, але після спроб, що виснажують, щось виправити. Фаталізм підводить анітрохи не рідше, ніж рятує, але сили економить у всіх випадках. Так що це краще, ніж завжди завжди вперто залишатися жабою, яка намагається збити масло, навіть якщо плаваєш не у вершках, а у воді. З іншого боку, жаба в молоці не знала властивостей молока, і її врятувало вперте безглузде борсання. Можна з покірністю долі бовтатися, не чекаючи нічого. Адже все одно є надлишок життєвих сил, який при гіршому повороті подій у спадок нікому не залишиш, то чому б його не розтратити?
Довіритися своїй долі можна й у тому сенсі, що не варто порівнювати себе з іншими, заздрити, змагатися, наздоганяти та перемагати. Можна спокійно пробувати все хороше, анітрохи не дбаючи про свої переваги чи недоліки, про права чи їхню відсутність. Доля або повернеться обличчям, і несподівано все вийде, або дасть досвід, який потім спрацює у різних ситуаціях. Мається на увазі не досвід невдач, а безліч дрібних уявлень – що, де, коли, як, з ким.
Доля може виявитися й у ворожіннях. Ні до чого витрачати шалені кошти на звернення до професіоналів, можна ворожити на монеті, на книжкових сторінках, включенням теля на одну хвилину. Відповідь на питання є у всьому, якщо вона вже сформулювалася всередині і лише чекає нагоди проявитися.
А якщо відповіді немає, можна довіритися сну. Доля ж уві сні складається. Ранок вечора мудріший. Та й на п'ять хвилин прилягти не зайве. Ліг із важкою головою – встав зі світлою. Бувало таке?
Може вистачити одного циклу сну. Прокидаємося, перевіряємо свою готовність відповісти на запитання, немає відповіді – засинаємо знову.
Особливо добре це виходить із диктофоном, коли формулюємо йому свою першу думку після сну, розвиваємо її максимально, ще іноді й робимо багато справ, вигадуючи нові формулювання, а потім знову засинаємо і знову прокидаємося з першою думкою після сну.
Якщо сон не приносить ні сни, ні думки, можна просто уявити собі майбутнє. Що буде через десять років при одному та при іншому варіанті дій. Якщо різниці немає, чи було про що хвилюватися?
