Останніми роками фахівці фіксують зростання кількості дітей із труднощами концентрації. Вчителі дратуються, дитина відчуває провину, а дорослі губляться. Але увага – не риса характеру, а функція мозку, яка залежить від десятків факторів: від сну та харчування до рівня тривожності. Про те, коли “неуважність” – вікова особливість, а коли привід звернутися до фахівця, розповідає лікар-невролог Центру компетенцій “Дитяча неврологія, нейропсихологія та логопедія” Дитячої клініки “Медсі” на Пирогівській Альбіна Маскаєва.
– Що стоїть за неуважністю, неуважністю?
– За словом “неуважність” зазвичай ховаються чотири різні історії.
– Де межа між нормою та проблемою?
– Оцінювати увагу можна вже з п'яти-шості років, коли дитина здатна виконувати інструкцію з кількох кроків. Нормою вважається, якщо він втрачає фокус на нудному завданні, але з ентузіазмом займається тим, що йому цікаво.
Привід насторожитись – коли концентрації немає ніде: ні на уроках, ні за грою, ні при перегляді мультфільмів. Якщо такий стан триває місяцями та заважає навчанню та спілкуванню, необхідна консультація фахівця.
– Коли причина у фізичному здоров'ї?
– Неуважність – це симптом, а не діагноз. Вона може бути проявом тривожних розладів, хронічних порушень сну, наслідків черепно-мозкової травми, сенсорних проблем (наприклад, зниження слуху чи зору).
Іноді причиною стає підвищена втома після хвороби або порушення обміну речовин. Головне – не списувати все на “характер” та не пропустити тривожні дзвіночки.
– Як відбувається діагностика?
– Спеціального аналізу “на увагу” не існує. Первинна консультація починається з розмови та огляду – вони дають більшу частину інформації.
Потім призначається візит до нейропсихолога: за допомогою тестів він визначає, який тип уваги страждає – слуховий, зоровий чи просторовий. При необхідності проводиться ЕЕГ для оцінки електричної активності мозку та УЗДГ судин шиї та голови, якщо є головний біль або запаморочення.
З лабораторних досліджень інформативні загальний аналіз крові, феритин та вітамін D – їхній дефіцит безпосередньо впливає на когнітивну енергію.
– Чи впливає спосіб життя?
– Сон, рух, харчування та режим – чотири базові стовпи уваги. Якщо дитина спить сім годин замість необхідних дев'яти-десяти, мозок просто не встигає відновитись.
Фізична активність – профілактика гіпоксії та найкращий спосіб зняти внутрішню напругу. Повноцінний сніданок – не солодкий круасан, а каша чи омлет, вода має бути завжди під рукою. Стабільний розпорядок дня допомагає нервовій системі відчувати передбачуваність та безпеку.
– А як же гаджети, за якими деякі діти проводять багато часу?
– Безконтрольне використання екранів формує кліпове мислення. Мозок звикає до постійної зміни яскравих стимулів і погано реагує на завдання, які потребують тривалої концентрації.
Цілком виключити гаджети неможливо. Оптимальне правило – ніяких гаджетів за півтори-дві години до сну. Синє світло знижує вироблення мелатоніну, заважає засипанню, і наступного дня дитина стає ще більш розсіяною і втомленою.
– Як допомогти без ліків?
– Почніть із простих кроків – стійка база насправді може виправити ситуацію. Також важливо знайти сферу, в якій дитина буде успішна – спорт, музика, малювання. Впевненість у собі допомагає відновити здатність до концентрації та знижує рівень тривоги.
- Налагодити режим дня;
- організувати спокійне робоче місце;
- прибрати зайві подразники;
- ділити завдання на короткі блоки і робити перерви за таймером: двадцять-двадцять п'ять хвилин роботи – п'ять хвилин відпочинку.
– Коли потрібна медична допомога?
– Якщо після зміни режиму та зниження навантаження увага не відновлюється, необхідна консультація невролога та нейропсихолога. Іноді за неуважністю дійсно стоять порушення, які потребують лікування.
Головне – не звинувачувати та не змушувати “взяти себе в руки”. Неуважність – не ліньки, а сигнал, що нервова система не справляється з навантаженням і потребує підтримки.
Источник: kleo.ru
