Йому 45, з яких понад двадцять ми з ним по-родинному близькі. Він розумний, освічений і добрий собою. Його головна риса – доброта, яку оточуючі сприймають як безвідмовність. Само собою, у нього немає відбою від самотніх жінок, що потребують. І при цьому він досі не одружений. Йому не треба. Чому? Про це і поговоримо.
Він чудовий друг: то він утеплює лоджію однієї, то інший допомагає будувати дачу, то третьої лагодить комп'ютер і т. д. Вони змінюють один одного в режимі нон-стоп і користуються його абсолютно безоплатно.
Якщо раптом хтось із них і намагається розплатитися по-жіночому, то марно. Може, їх великоваговий, накопичений до 50 років гандикап, начисто відбиває бажання. Можливо, він як затятий мисливець і рибалка просто не може погодитися з таким примітивним світоглядом потенційної жертви. Полювання – це коли полювання, а коли не полювання, тоді і небажання, і задарма не треба.
Більшість же взагалі не спантеличуються ідеєю заплатити, бо — а навіщо, якщо не треба?
Людина він і справді самодостатній. Має квартиру, машину, роботу, цілих дві. Вміє готувати, прати, прасувати, штопати, шити, шевець. І це далеко не все, на що він здатний.
Наприклад, практично так помити вікна в іранському посольстві. Зрозуміло, що всі інші, включаючи самих аборигенів, розсудливо відмовилися лізти в люльку і підніматися бозна-куди заради сумнівної та ілюзорної чистоти фасаду своєї країни.
Він щиро вважає: «По-перше, попросили; по-друге, роботи я не боюся, а вікна мити вмію; по-третє, завжди хотів зайнятися альпінізмом! Не упускати ж такий шанс!»
Коли він усьому навчився, вже й сам не пам'ятає: щось спіткав в університеті, щось витяг зі служби в армії.
Змужнів і завмер під час роботи на заводі, коли він навіщось пив, курив, бився, знався з дівчатами і не ночував вдома.
Якоїсь миті раптом упіймав себе на думці, що народжений для іншого. І відразу легко змінив роботу, вступив до аспірантури і влаштувався в дослідницький інститут. Зайнявся наукою, дисертацію написав – захищатись не став. У керівництва він на хорошому рахунку: його здібності, а головне, працездатність «за так», гідно оцінені і затребувані на всі 100.
У різні роки він приміряв на себе різні і навіть протилежні образи: то романтичного Єсеніна в ореолі кучериків, то поголеного під нуль Деточкіна-Смоктуновського, який щойно повернувся з ув'язнення. В обох іпостасях він існує органічно: поза модою та часом, як і речі, які він носить, добротні та якісні.
Жінки вони спорадично з'являються в його житті і зникають так само спонтанно. Без будь-яких зрозумілих пояснень. Йому не треба, тим більше. Що зовсім не заважає їм після просити в нього грошей — і не в борг, а в дар.
Він дивиться з розумінням. Про одну з таких він розмірковує:
«Ти уяви, вона одна, все сама. З чоловіком розлучилася, бо негідник: зробив їй двох дітей, квартиру програв у казино, залишив купу боргів і зник. А вона і дітей виховує, і в секції водить, і борги його платить, і ще встигає займатися. Молодець! Ну, попросила грошей на відпочинок у Туреччині… Ну, чого не дати? Я ще зароблю, а їй щастя. Хай поїде відпочине. Їй треба!»
На запитання «Чому досі не одружений?» відповідає проникливим поглядом та втомленою посмішкою:
«Та я вже адаптувався і, напевно, занадто перебірливий став… Настільки, що навіть помічаю, як часто багато хто намагається маніпулювати закоханою людиною, чи то дівчина, чи то хлопець. З боку одразу впадає у вічі, хто ким. І так кумедно іноді стає… І ще, знаєш, «пити не хочеться».
Дивлячись на нього, я завжди ловлю себе на думці, як сумно, що жінки, витрачаючи себе на життя з альфонсами, вже не в змозі гідно оцінити зустріч з порядною людиною.
Навпаки, чудово засвоївши за життя уроки споживчого ставлення до себе, вони відразу транслюють усі отримані вміння і навички, що досягають свого апогею, якраз при зустрічі з такими «простачками». А ті, у свою чергу, цілком виправдано часто-густо платять тією ж монетою, воліючи залишатися самодостатніми холостяками. Їм від жінок уже нічого не треба. Ні кохання, ні дітей, ні сім'ї…
