Навіть у благополучній та забезпеченій сім'ї одного разу може виявитися, що дитина-підліток почав красти. Крадії діти умовно діляться на три групи:
1. Діти із благополучних сімей.
2. Діти, які потрапили під поганий вплив підприємства.
3. Клептомани.
У сім'ї, де батьки всіма силами намагаються забезпечити своє чадо матеріальними благами, можуть забути, що головна життєва цінність для дитини – спілкування та увага з боку близьких.
Постійно зайняті на роботі батьки приділяють дітям близько 12 хвилин на день. Не дивно, що дитина в такій ситуації почувається обділеною. Крадучи, він намагається за допомогою матеріальних цінностей заповнити нестачу духовних. Крім того, це свого роду помста батькам за нестачу кохання та тепла.
Покарання – не найкращий спосіб боротьби з крадіжкою. Дитині потрібно спробувати “переключити” на інші інтереси: спільні захоплення, регулярні сімейні подорожі, нові враження. Традиційними мають стати сімейні вечері за одним столом, прогулянки у вихідні, обговорення фільмів тощо.
Підлітки легко підпадають під вплив компанії. Для того, щоб завоювати прихильність друзів і зміцнити свій авторитет, вони готові піти на немислимі, здавалося б, вчинки.
Але навіть тоді думка батьків залишається важливою для дитини. Послідовно та терпляче треба пояснювати підлітку, що таке справжня дружба, кого можна, а кого не можна назвати другом. Реалізація себе в якомусь новому напрямку – у спорті, музиці, мистецтві фотографії – допоможе знайти дитині нових друзів та нові розваги.
Якщо ж кримінальна компанія не відпускає дитину, залякує її, потрібно негайно звернутися до міліції. Разом з цим слід об'єднати зусилля з іншими батьками, діти яких залучені до того ж угруповання.
Клептоманія – це хвороблива потяг до крадіжки. Людині буває зовсім не потрібна вкрадена річ, її приваблює процес. Причини захворювання – глибокі дитячі комплекси. Знайти вихід із ситуації можливо лише за допомогою психолога чи психіатра.
Дитячий крадіжка, як і багато інших проблем, легше запобігти, ніж усунути. Зробити це не складно, потрібно лише пам'ятати, що жодні подарунки та розваги не замінять дитині найціннішої – батьківської уваги.
