У Державному Володимиро-Суздальському музеї-заповіднику буквально нещодавно урочисто відкрилася головна виставка сезону – “Полінов та учні”. Експозиція поєднала понад сто мальовничих творів, унікальних архівних документів та особистих предметів, присвячених спадщині великого російського художника. Першими гостями експозиції стали представники російських музеїв, колекціонери, галеристи та люди мистецтва, серед яких і відомий російський дизайнер одягу, творець однойменного власного бренду Віка Газінська.
– Віка, чи можна дізнатися вашу думку про виставку? Любите живопис Полєнова?
– Ми всі виросли у Радянському Союзі, на підручниках із ілюстраціями російських художників. Наші мами активно водили нас у Третьяковську галерею, тож ми з самого дитинства вбирали творчість Полєнова, Шишкіна, Левітана, Коровіна та іншого “наше все”. Це нерозривна картина нашої свідомості, будь-якої російської людини. Я завжди відчувала цю культуру частиною себе. Ну, власне, і як можна було пропустити такий захід? Як не приїхати в Суздаль на Полєнова? Єдине, очікувала трохи більше його картин побачити, але Суздаль – місто невелике та експозиція невелика, але красива.
– Над чим ви зараз працюєте, чим живете?
– Життям живу. Нещодавно у вересні випустила нову колекцію.
– А детальніше про колекцію можна? У чому знаходили натхнення?
– Треба дивитися, а не говорити про неї. Знаєте, зараз особливо відчувається якась гостра потреба у красі.
Будемо чесні, культурне та модне життя Москви сьогодні зовсім не блищить. І мені захотілося створити такий творчий привід, щоб зібратись: показ своєї нової колекції Vika Gazinskaya я провела в Московському палаці піонерів на Воробйових горах – ідеальному зразку радянського модернізму 1962 року. Місце було обрано мною зовсім не випадково, саме сюди я ще школяркою ходила до студії малювання. Навіть запрошення на показ було оформлено із використанням дитячого малюнка! Для мене дуже важливо було зробити акцент на архітектурі та нагадати, що радянський модернізм – надбання нашої країни, а не щось непотрібне та застаріле. Особливо це актуально зараз, коли подібні будинки безжально зносять “через непотрібність”.
А з приводу натхнення, знаєте, дехто чекає: “Ой, напевно, треба натхнитися, натхнення щоб прийшло”. Мені цього не потрібне. Треба прийшов, зробив. Я працюю. Я взагалі ніколи не робила і не хочу випускати прохідні речі, мені важливо, щоб у моєму одязі люди виглядали індивідуально, “поза натовпом”. Навколо постійно щось відбувається – ти ходиш до якогось театру, музею, дивишся якісь фільми, слухаєш музику, подорожуєш… натхнення можна отримувати від усього.
– До речі, а які у вас країни кохані? Якими маршрутами любите мандрувати?
– Люблю Бразилію, Японію за їхню архітектуру. А нещодавно повернулася з Парижа, там головний центр тяжіння – арт-ярмарок Art Basel. Якщо людина хоче розібратися в тому, що відбувається на ринку сучасного мистецтва, такі бієнале відвідувати просто необхідно. Але, як писав Василь Дмитрович Поленов, і я з ним частково згодна: “Париж прекрасний. Російській людині треба туди їздити, але щоб жити – душа не лежить”. Погоджуся суто російською.
Источник: kleo.ru
