Хоча багато хто вважає Гамбург морським портом, насправді він розташований на Ельбі, і до Північного моря звідси понад сто кілометрів.
Це друге за величиною місто в Німеччині (після Берліна) та одне з найдорожчих міст у світі. Вочевидь, добробут жителів відбивається з їхньої поведінці. Тут прийнято вітатися не лише зі знайомими, а й із продавцями у магазині, з людьми, з якими їдеш разом у ліфті, із відвідувачами ресторану. Стереотип про неохайні німкені в Гамбурзі руйнується – всі доглянуті, з легким макіяжем, зі смаком одягнені.
Щоб потрапити на знаменитий рибний ринок Гамбурга, довелося стати на світанку. Працює він за графіком, встановленим ще на початку XVIII століття: з 6 до 10 години, щоб продавці змогли піти на богослужіння. Навмисне не кажу «до церкви», адже тут є храми різних християнських концесій, синагоги, мечеті. Оскільки до порту прибували моряки різних віросповідань, то кожному надавалася можливість помолитися своєму богу.
Не знаю, наскільки нинішні жителі вільного ганзейського міста є релігійними, але профспілковий рух розвинений відмінно. У неділю тут не працюють не лише магазини та салони краси, а й навіть на багатьох барах та кафе побачите вивіску «закрито». Заклади, які працюють цілодобово, є лише на Репербані, але про цю вулицю варто розповісти окремо.
Тому після походу на рибний ринок, на якому продавці, щоб зацікавити відвідувачів (більшість туристів приходять сюди швидше подивитися шоу, а не купувати рибу), жонглюють лососями чи величезними креветками, ми вирушили на екскурсію містом. Традиційно вона починається із пристані Санкт-Паулі-Ландунгсбрюкен. Звідси можна або «плавучим ресторанчиком» попрямувати до порту, або автобусом – до центру міста. Зрештою, якщо ви подорожуєте не з групою, а невеликою компанією, то можна пройтися пішки. До озера Альстер, яке розташоване в самому серці Гамбурга, на своїх двох – менше години.
На пагорбі біля пристані – величезний пам'ятник Бісмарку. Це найбільший (за розміром) пам'ятник у всій Німеччині. Залізний канцлер дивиться на порт. Місцеві пояснюють, що Отто фон Бісмарк спеціально повернутий спиною до Ратхауза (місцевого парламенту), оскільки він відвернувся від міста (за його правління Гамбург втратив статус міста-республіки).
Поруч розташована церква Святого Михаїла (або просто Міхель, як її називають німці). Це дуже цікава визначна пам'ятка архітектури в стилі бароко. Щоправда, під час війни бомбардувальники знищили дзвіницю, а та, що збудована на місці руїн, не гармоніює з основною будівлею. Натомість руїни церкви Святого Миколая так і залишили – як нагадування про війну. Загалом на таке поняття, як архітектурний ансамбль, тут не дуже звертають увагу. Тому старовинні будинки, переважно червоні, межують із сучасними скляними будинками.
Не вдалося розгадати таємницю світлофорів. Чомусь для пішоходів тут завжди горять одразу два червоні світла, а зелене – одне. До речі, машин тут на вулицях не так вже й багато – адже є метро та підземні тунелі для автомобілів. Натомість загальна довжина велосипедних доріжок – понад 140 км. Але якщо велосипеди мають свої доріжки, то на тротуарах можна потрапити під ноги бігунам, особливо їх багато біля озера. Таке враження, що все місто вийшло для участі у марафонському забігу. А на самому озері тренуються веслярі та яхтсмени. Здоровий спосіб життя у найбагатшому місті Німеччини в моді.
На узбережжі Альстера – одна з найкрасивіших вулиць міста, Бель Вю, у білосніжних віллах із зеленими садами живуть мультимільйонери та мільярдери. Найвідоміший місцевий мільярдер – власник відомого каталогу пан Отто. Багачі мають власні виходи до озера, але не мають фіранок на вікнах. Зашторені вікна, як і темні кольори фасадів, свідчення не надто високих прибутків. Бідніші бізнесмени (ті, на чиїх рахунках лише по кілька мільйонів) живуть на березі своєї годувальниці – Ельби. Хоча річка часто підмиває фундаменти будівель, жити в інших районах купцям «не респект», тому навіть у багатоквартирному будинку квадратний метр житла коштує в середньому 8 тисяч євро.
Якщо вдень Гамбург нагадує великий офісний центр, то вночі життя вирує на вулиці Репербан у кварталі червоних ліхтарів. Тут багато нічних клубів, театрів (у тому числі і секс-театр Salambo), секс-шопів. З виступів в одному з клубів на Репербані розпочинали свою творчу діяльність легендарні «Бітлз».
На відміну від наших вулиць, прогулянки ввечері цілком безпечні – все сяє неоном, поряд поліцейська ділянка. Проституція дозволена офіційно (секс-працівниці сплачують податки), тому ніхто ні до кого не чіпляється на вулиці. Під стінами стоять дівчата, одягнені у штани з «болоньї» та куртки і без жодної косметики. Це сутенерки, вони домовляються із клієнтами. Кажуть, час кохання коштує від 25 євро. Поруч закрита вулиця із борделями – Гербертштрассе. Жінкам сюди хід заборонено. Там напівголі жінки сидять прямо у вітринах, але й послуги їх коштують дорожче.
Особливого шарму Гамбургу надають мости. Оскільки розташований він у місці, де річка Альстер впадає в Ельбу, а щоб регулювати рівень води під час припливів та відливів, у місті величезна кількість штучних каналів, тож і мостів тут аж 2400! А це більше, ніж у Венеції, Лондоні та Амстердамі, разом узятих.
Живучи в Європі, цей континент корисно дізнатись ближче. З Москви до Гамбурга три години літа, які в передчутті нових відкриттів проходять непомітно. А ось по дорозі назад час з незрозумілих причин… розтягується.
