Авітаміноз часто називають будь-яку втому, сухість шкіри або низький показник вітаміну Д за аналізами. Але з медичної точки зору це не одне й те саме. Разом із Надією Юріївною Шульпіною, заступником головного лікаря, лікарем-терапевтом, кандидатом медичних наук клініки “Олімп Клінік”, знаємо, чим справжній авітаміноз відрізняється від гіповітамінозу, коли потрібні аналізи і чому не варто призначати вітаміни собі самостійно.
У чому різниця між авітамінозом та нестачею вітамінів
З точки зору доказової медицини терміни різняться за ступенем тяжкості та клінічними проявами.
Авітаміноз – це важка, клінічно виражена форма недостатності вітаміну, критично низька кількість або повна його відсутність. Такий стан часто призводить до специфічних захворювань із характерними синдромами, наприклад ксерофтальмія та кератомаляція при дефіциті вітаміну А, цингу при дефіциті вітаміну С). Тобто, нестача вітаміну викликає важкі, часто оборотні, але потенційно небезпечні порушення.
Сьогодні в розвинених країнах справжній авітаміноз – рідкісне явище, що зустрічається тільки при важких проблемах із всмоктуванням поживних речовин у тонкому кишечнику, голодуванні. Не кожен низький рівень вітаміну – це авітаміноз.
Недолік вітамінів (гіповітаміноз) – легша форма: знижені рівні корисних речовин у крові чи тканинах без класичних синдромів чи з неспецифічними симптомами. За таких станів з'являються неспецифічні прояви: підвищена крихкість кісток, імунодефіцит, втома, але гостре захворювання розвивається який завжди.
Чому ці поняття часто плутають
Плутанина виникає через те, що немає універсального визначення. А ще через те, що профілактика дефіциту вітамінів не стала популярною. У повсякденному мовленні будь-який низький рівень вітамінів досі називають авітамінозом – так історично склалося.
Але насправді авітаміноз – це специфічна хвороба, а гіповітаміноз – дефіцит, підтверджений лабораторними показниками і який має потенційні ризики, але без обов'язкових ознак захворювання.
Які симптоми вказують на авітаміноз
Вони різні для кожного вітаміну і з'являються лише при тяжкому дефіциті, який підтверджений клінічними даними та лабораторними порогами.
Наприклад, виражений дефіцит вітаміну А проявляється ураженням очей, вітаміну С – кровоточивістю та крововиливами, вітаміну Д – переломами, вітамінів групи В – дерматитами, анемією та деменцією.
Загальні симптоми, наприклад, втома, неспецифічні і частіше зустрічаються при гіповітамінозі. Щоб встановити діагноз, недостатньо проаналізувати скарги – його потрібно підтвердити аналізами.
Що вказує на нестачу вітамінів
-
Скарги, наприклад, на втому, зниження імунітету, сухість шкіри.
-
Знижений рівень вітаміну без класичних синдромів, який підтверджено аналізами у лабораторії.
-
Неадекватне споживання за даними моделювання (наприклад, >50% населення з низки вітамінів).
У таких станів є ризики, наприклад, недолік вітаміну Д може призвести до остеопорозу. Це один із найпоширеніших дефіцитів у північних регіонах.
Але дефіцит не потребує екстреної терапії, як авітаміноз. Часто достатньо скоригувати дієти та приймати вітамінні добавки за призначенням лікаря.
Хто в групі ризику
-
Літні люди (старше 60 років);
-
вагітні та годуючі жінки;
-
пацієнти з мальабсорбцією (хворобами ШКТ, після баріатричної хірургії);
-
вегетаріанці або вегани (вони найчастіше стикаються з дефіцитом вітамінів B12 та Д);
-
ті, хто рідко буває на сонці;
-
пацієнти з ожирінням;
-
люди з темною шкірою;
-
люди із хронічними захворюваннями;
-
ті, хто дотримується суворих дієт.
Як діагностувати та лікувати авітаміноз
Спочатку потрібний клінічний огляд лікаря, щоб виявити специфічні ознаки. Потім – цільове лабораторне дослідження, щоби поставити діагноз. Якщо він підтвердився, в першу чергу необхідно усунути причину – поміняти дієту або вилікувати мальабсорбцію. Потім заповнити дефіцити за допомогою пероральних та парентеральних препаратів. Але також потрібний регулярний моніторинг рівня дефіцитів, особливо якщо людина перебуває у групі ризику.