«ФЕЄРВЕРК»: ZAG Studio, 24 жовтня 2026 — 24 січня 2027
23 жовтня до Львова із Відня прибув нащадок роду останнього гетьмана України Кирила Розумовського – 60-річний громадянин Австрії Грегор Розумовський. Він є добрим другом України та одним із меценатів Національних заповідників Чернігівщини – «Гетьманська столиця» та «Чернігів стародавній». Ці заповідники представляють свої експонати на щойно відкритій виставці «ФЕЄРВЕРК» у ZAG Studio львівської мистецької галереї Zenyk Art Gallery.
За концепцією кураторки і директорки ZAG Христини Береговської, виставка «ФЕЄРВЕРК» зібрала в одному просторі унікальні експонати Львівської національної галереї мистецтв, Музею етнографії та художнього промислу, а також фондові експонати згаданих Національних заповідників Чернігівщини. Ці твори тимчасово зберігаються у Львові, аби вибудувати історію про важливість меценатського сприяння розвитку рідної культури навіть у найнесприятливіші часи.
«Кирило Розумовський, Георгій Нарбут, Людвіг ван Бетховен, Йоган Георг Пінзель, Іван Мазепа та Григорій Сковорода. Що об’єднує ці видатні постаті? Відповідь пропонує ця виставка, яка через мистецтво розкриває несподівані історичні зв’язки та повертає українському бароко його масштаб і значення. Українське бароко — це значно більше, ніж пишність храмів і розкіш палаців. Це епоха, коли мистецтво, філософія та меценатство формували культурну ідентичність України. Мазепа творить. Розумовський відроджує. Сковорода осмислює. Але наш новий проєкт присвячений не тільки українському бароко, а насамперед силі меценатства та здатності культури відроджуватися навіть після найстрашніших руйнувань», — наголосила на відкритті виставки її кураторка Христина Береговська.
Виставка «ФЕЄРВЕРК», задумана як уявна подорож українським бароко, його величчю, втратами та силою відродження, об’єднала барокові ікони, скульптури, врятовані мистецькі твори, ужиткові старожитності, історичні артефакти, реконструкторські репліки та інсталяції сучасних митців.
Анфілада семи залів ZAG Studio, де акцентними натяками шпалер, килимів та драперій відтворено настрій аристократичних покоїв, розгортає візуальну мандрівку-розповідь — від гетьманських резиденцій і сакрального мистецтва до драматичних історій втрат, порятунку та відродження культурної спадщини.
Як пояснила генеральна директорка Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Наталія Реброва, у центрі експозиції — постать Кирила Розумовського, останнього гетьмана України, та історія Батурина — гетьманської столиці, знищеної російськими військами у 1708 році й відродженої зусиллями наступних поколінь.
Зал 1. Козацьке бароко
Перед відвідувачами виставки постає антураж вітальні, аби ознайомити наших сучасників із культурою, мистецтвом та побутом української шляхти XVIII століття.
За обіднім столом мультимедійними засобами зібрані на учту гетьман Іван Мазепа, віддалений в часі його батуринський наступник гетьман Кирило Розумовський, син Розумовського Андрій із своїм другом Людвігом ван Бетговеном, а також поет і філософ Григорій Сковорода та художник Федір Сенькович. Усі вони почергово беруть слово.
На тлі масштабної репродукції парадного портрета Кирила Розумовського авторства Помпео Батоні (оригінал належав родині Розумовських) привертає увагу оксамитовий каптан, що й на зображенні гетьмана. За словами Наталії Ребрової, цей парадний одяг, як і ще одна репліка в інших тканинах, реконструювала і розшила золотом студія Роксолани Богуцької спеціально для цієї виставки.
Обставу доповнюють скульптури, демонстрований за склом палаш та чимало годинників з приватної колекції. Годинники доби бароко та класицизму були ознакою розкоші, символом багатства, добробуту й шляхетності та підкреслювали високий статус власника. Ці неповторні витвори мистецтва завжди є свідченням гарного смаку, взірцем якого був Кирило Розумовський.
Зал 2. Шлях Розумовського
Уявна подорож триває у старовинній кареті, за вікнами якої постають обриси гетьманського палацу в Батурині.
Створена електронними засобами інтерактивна біограма Кирила Розумовського доповнює графічне генеалогічне древо роду. Гетьманство – це лише кульмінація його життєвого шляху, біограма ж дає можливість спинитися на будь-якому моменті, щоб довідатися, від кого походив рід Розумовських, як родина здобула графський титул, де минуло дитинство і молодість майбутнього гетьмана і де він знайшов свій останній спочинок.
Кирило Розумовський помер і був похований в Батурині. Музей у його тамтешньому палаці представляє в домовій церкві частини надгробного пам’ятника Кирилу Розумовському роботи відомого скульптора Івана Мартоса. Це єдиний збережений надгробок гетьману України, але з неймовірно трагічною та сумною історією. На виставці у Львові демонструють урну із білого мармуру, вирізьблену 1805 р.
Також цей музей володіє нечисленними, але від того ще більш цінними оригінальними артефактами, як-от грамота імператриці Єлизавети Петрівни Кирилу Розумовському та універсал гетьмана з його власним підписом та печаткою Війська Запорозького.
Ці документи подарував Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” нащадок гетьмана історик Грегор Розумовський з архіву родини Розумовських у Відні.
Родовід Грегора також цікавий. Він є 7-м коліном від десятої дитини гетьмана – сина Григорія, який народився 1759 року й отримав ім’я на честь свого діда – Григорія Розума.
Хоча природа обділила Григорія вродою та здоров’ям, яким відзначалися Розумовські, однак саме він став найважливішим і необхідним для всієї родини, адже завдяки цьому вченому, який відкрив у Сілезії новий мінерал, відомий світові під назвою «Razoumowskin», це прізвище й рід існують у наш час.
Портрет Григорія на виставці подано у 7-му залі серед інших зображень членів родини. Граф Грегор Розумовський, який мешкає сьогодні у Відні, є прямим нащадком Григорія Кириловича. З усіх дітей гетьмана тільки Григорій зумів забезпечити продовження роду по чоловічій лінії зі збереженням усіх титулів.
Зал 3. Сакральне мистецтво
Як і гетьман Іван Мазепа, Кирило Розумовський приділяв значну увагу не лише мистецтву, а й вірі. Одним із визначних проявів його меценацтва став собор Різдва Богородиці в селі Козельці, де 1762 року в крипті під першим ярусом було поховано матір царського фаворита Олексія, колишню козачку і шинкарку, а згодом придворну статську даму й графиню, засновницю храму Наталію Розумовську.
Козелецький іконостас налічував близько 80 образів, з яких до нас дійшло 48. Збереглася також конструкція цього найбільшого в Україні різьбленого з дерева іконостаса, збудованого за сприянням родини Розумовських. Його розміри вражають: висота сягає приблизно 27 метрів (порівнюють із висотою 9-поверхового будинку), а завширшки він розгортається на 14 метрів, злітаючи вгору майже до половини центральної бані собору.
Частину відреставрованих образів із Козельця продемонстровано на виставці у Львові, зокрема «Покрову», де згідно з традицією зображено й фундаторів церкви: Наталию Розумиху та її сина Кирила.
Дивовижним також є парний образ святих Адріана й Наталії (нижній поверх Козелецького собору був відведений під теплу церкву, присвячену святим Наталії і Адріану), де Адріан зображений із подвійним ракурсом обличчя.
У діалог із давнім мистецтвом вступає малярство сучасної української художниці Ганни Криволап.
Зал 4. Розділений тандем
Діалог у цьому залі відбувається між творами із рентгенно-графічної серії аркушів сучасної української художниці Тамари Грідяєвої, що скидаються на авангардні плащаниці, виконані в авторській техніці, та бароковими скульптурами всесвітньовідомого митця Іоанна Георга Пінзеля із фондів Львівської національної галереї мистецтв.
У цьому залі Пінзель представлений двома творами, атрибутованими як його оригінали: експресивною головою янгола, різьбленою із липового дерева та обдертою з левкасу, а також білополивним святим Феліксом із немовлям (ототожнюється зі святим Антонієм Падевським, бл. 1755 року). Решта різьб належить колу Пінзеля.
Доповнює цей діалог тріпотіння ангельських крилець численних путті, чию присутність у сакральному бароко кураторка виставки Христина Береговська виводить із трансформації античного зображення Ероса.
Зал 5. Врятоване бароко
Чимало артефактів доби бароко з’явилося в Національному історико-культурному заповіднику “Гетьманська столиця” зі щедрої руки незабутнього директора Львівської національної галереї мистецтв Бориса Возницького в період відбудови єдиного в нашій країні витвору архітектора Чарльза Камерона – палацу Розумовських у Батурині – за часів перебування Віктора Ющенка на посту Президента України.
Герой України мистецтвознавець Борис Возницький упродовж своєї музейницької кар’єри невтомно збирав і рятував від нищення радянським режимом неоціненний національний культурний спадок. Він зберіг і відкрив світові твори Пінзеля. І він був тим, хто провів першу екскурсію у відбудованій «Гетьманській столиці», до якої передав не один експонат, що став окрасою експозиції батуринського палацу Розумовських.
Барокові раритети підсвітлені в експозиції точковим світлом за театральним принципом, однак антуражним акцентом є свічки. До речі, окрім суконної мануфактури Кирило Розумовський заснував у Батурині свічкову фабрику, вироби якої постачалися до імператорського двору та найвідоміших домів Австрії. Прізвища та посади замовників свідчили про найвищу якість виробів. Фабрика проіснувала ще довго після смерті Кирила Розумовського.
Зал 6. Музика і Розумовські
Син останнього гетьмана Андрій Розумовський не тільки успадкував по смерті батька палац у Батурині, а й любов до мистецтва, особливе місце в якій посідала музика.
Граф, князь, меценат, дійсний таємний радник 1-го класу і дипломат (посол в Неаполітанському королівстві, Данії, Швейцарії, Австрії), Андрій був улюбленою дитиною батька. У 25-річному віці в музичному салоні австрійської столиці він перетинається із Глюком, Гайдном, Моцартом. Оселившись у Відні, збудував розкішний палац і міст через Дунай. Вулиця досі названа на його честь.
Був колекціонером творів мистецтва і меценатом. Мав гарний голос, грав на скрипці, утримував найкращий у Відні струнний квартет та перший у Європі музичний ансамбль із постійним складом музикантів-віртуозів. Дружив із Людвігом ван Бетговеном, якого підтримував матеріально. Струнний квартет, у складі якого виступав і сам Розумовський, першим виконував нові твори уславленого маестро. Бетговен присвятив Розумовському три струнні квартети, які називали квартетами Розумовського, а також п’яту та шосту симфонії. У цих творах, а особливо в струнних квартетах, Бетховен використав мелодії українських народних пісень, зокрема «Їхав козак за Дунай».
Зал 7. Феєрверк
У 1917 році український художник-графік Георгій Нарбут малював ілюстрації до «Української абетки». Літеру «Ф» він присвятив Кирилу Розумовському, зобравшивши феєрверк у садибі гетьмана. До ілюстрації стильно припасовано силуетний сюжет відпочинкової забави на терасі палацу Розумовських у Батурині.
Також тут представлена колекція рефлекторних свічад, реконструкція золотої гетьманської булави в оздобі стразів та портрети людей, пов’язаних із життям гетьмана. В експозиції ці образи оживають, запрошуючи до знайомства з героями епохи.
Завершенням виставкового маршруту стає символічний феєрверк — інсталяція із кольорових скелець як переосмислення «феєрверка» мовою сучасного мистецтва. Це нагадування про життєздатність культури та її спроможність відроджуватися.
Підсумовуючи, Христина Береговська наголошує: «Сьогодні, коли Україна знову бореться за свободу та збереження власної культурної спадщини, історії минулого набувають особливої актуальності. «ФЕЄРВЕРК» — це не лише погляд на велич українського бароко, а й розмова про відповідальність за спадщину, історичну пам’ять та силу культури, яку неможливо знищити. Адже культура існує не лише тоді, коли її створюють. Вона існує доти, доки її зберігають і відроджують».
Джерело новини: zbruc.eu