Українська система охорони здоров’я зіткнулася з серйозною скрутою, зумовленою війною, виїздом спеціалістів та браком дієвого нагляду за якістю надання медичних послуг. Екс-очільник Міністерства охорони здоров’я Олег Мусій застерігає: без належних фінансів, обміркованої кадрової стратегії та зрозумілих вимог щодо відповідальності система і надалі приходитиме в занепад, а можливість хворих отримати допомогу погіршуватиметься. Показовим прикладом такого упадку є “Справа Odrex”, котра стала іспитом для державного органу регулювання та його спроможності захищати хворого.
Українська система охорони здоров’я перебуває під великим навантаженням: війна та внутрішні проблеми управління. Виїзд фахівців, складна демографічна ситуація та відсутність чітких інструментів нагляду за якістю медичного обслуговування, за словами колишнього керівника Міністерства охорони здоров’я Олега Мусія, можуть спровокувати загальний регрес галузі та обмеження можливостей хворих отримати допомогу. Чи здатне зараз Міністерство охорони здоров’я гарантувати реальний контроль та захистити пацієнта, дізнавайтеся в матеріалі УНН.
Українській системі охорони здоров’я потрібен інший погляд на розвиток. Нинішня модель, за оцінкою колишнього міністра охорони здоров’я Олега Мусія, є неврівноваженою: вона недостатньо фінансована, не підкріплена кадровою політикою та не має повної стратегії розвитку галузі в умовах війни та демографічної кризи.
По суті, йдеться про системну проблему – коли нововведення впроваджуються, але без достатньої ресурсної бази та довгострокового бачення. І якщо погляди не змінити, застерігає екс-міністр, це спричинить подальше скорочення доступу українців до медичної допомоги.
Найбільш негативні наслідки має невдала політика в системі охорони здоров’я від чинної влади і продовження так званої реформи, яка нічим не забезпечена: ні фінансами, ні кадрами, ні загальною політикою в тому, що робити з охороною здоров’я. Тільки негативні тенденції будуть на розпад, і система охорони здоров’я буде розвалюватися все більше і більше, на превеликий жаль, тому зміна в системі охорони здоров’я потребує системного вирішення і негайного. Без цього люди будуть мати ще менше доступу до системи охорони здоров’я і все
– вважає колишній міністр охорони здоровʼя.
Окремо ексміністр звертає увагу на проблему, яка прямо стосується безпеки пацієнта – механізмів нагляду за якістю лікування та відповідальності медичних закладів. На його погляд, у країні досі не створено чітких правил гри: немає єдиних вимог, за якими можна оцінити роботу лікарень і конкретні клінічні рішення. А без вимог немає й ефективного контролю ні в державному, ні в приватному секторі.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, – одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, немає
– коментує Мусій.
У цій логіці питання “чи можна довіряти системі?” залежить не тільки від фінансування, але й від підзвітності: що саме перевіряється, ким, за якими показниками і які наслідки для медзакладу настають, якщо хворий отримав невідповідну допомогу. Коли відповідей немає, суспільна напруга зростає, особливо на тлі історій про смерті в лікарнях чи ускладнення після процедур, про які дедалі частіше говорять публічно.
Кадровий відтік на тлі війни і демографічної кризи
Більше того, в умовах війни українська система охорони здоров’я функціонує під великим тиском. З одного боку – демографічна криза: збільшення смертності через бойові дії, зменшення народжуваності та масовий виїзд українців за кордон. З іншого – швидке зменшення кількості медиків, які мали б працювати з цими проблемами.
За словами Олега Мусія, держава втрачає висококваліфіковані кадри. Частина лікарів виїжджає за кордон у пошуках стабільності та гідної заробітної плати, частина покидає систему через відсутність продуманої кадрової стратегії. І це, на його переконання, вже не тільки наслідок війни, а результат управлінських рішень у галузі.
Великий відтік кадрів, високопрофесійних, які виїхали за кордон, які не знаходяться в медицині, не мають належної оплати праці. Керівництво міністерства і особливо НСЗУ більше дбає про фінанси, ніж про кадри, це, напевно, невдала кадрова політика впливає на те, що хороших лікарів стає все менше і менше, на жаль. Тому, звісно, це теж негативно впливає на швидкість і якість надання допомоги, а відповідно і, можливо, може збільшувати смертність
– резюмує Олег Мусій.
“Справа Odrex” як тест для МОЗ: чи здатен регулятор захистити пацієнта?
На цьому тлі особливим показником якості державного регулювання медичної сфери є історія довкола найбільшої приватної клініки Одеси – Odrex. Якщо, як стверджує Олег Мусій, у системі практично відсутні чіткі вимоги до контролю якості, то саме гучні кейси мають показати, чи здатне міністерство виконувати свою головну функцію – бути не спостерігачем, а гарантом безпеки пацієнта.
Адже Міністерство охорони здоров’я повинно не тільки видавати ліцензії, а й перевіряти, реагувати та діяти у випадках, коли навколо медзакладу накопичуються системні звинувачення. І якщо приватна клініка фігурує у 10 кримінальних провадженнях, якщо проти неї виникає громадський рух StopOdrex, якщо родини пацієнтів публічно повідомляють про можливу неналежну медичну допомогу – логічно очікувати активної та публічної позиції регулятора.
Якщо ж МОЗ не показує здатності рішуче реагувати на можливі порушення у медзакладах та скарги пацієнтів – довіра до всієї системи охорони здоров’я неминуче руйнується.