Споглядаю свої світлини з двотисячних, і моє око дещо сіпається. Ми виживали як уміли, чесне слово. Тоді вважалося, що догляд за собою — це неодмінно крізь біль і муки. Коли не палить, не стягує і не шкребе — отже, не діє, повідомляє Ukr.Media.
Нині мені 38, з темними колами під очима від новин і геть відсутня терпимість до речей, які роблять моє життя складнішим. Маркетологи й досі прагнуть збути нам ідею бездоганного обличчя через якісь агресивні косметичні продукти, але будьмо відвертими: половину того, чим ми звикли користуватися з юних років, час просто викинути у відро для сміття.
Абразивні скраби з зернятками
Той відомий скраб з абрикосовими кісточками, який знаходився, мабуть, у кожній ванній кімнаті держави. Згадую, як шліфувала ним щоки, маючи намір усунути нерівності, прищі та водночас кілька своїх провин. Здавалося, чим сильніше роздереш, тим скоріше виросте нова, рівненька шкіра. Насправді ми просто влаштовували обличчю катування з мікротріщинами, куди з радістю заселялися бактерії. Тепер я відводжу цей тюбик винятково у душ — шліфувати п'яти напередодні сезону сандалій, там йому і місце. А для обличчя давно перейшла на ензимні пудри. Вони розчиняють усе непотрібне делікатно, без надмірностей будівельної наждачки.
Вмивалки «до рипіння»
О, це моє найулюбленіше. Вмилася гелем, витерлася рушником — і не можеш моргнути, оскільки шкіра натягнулася на черепі. Ми ж цілком вірили, що рипіння під пальцями є головною ознакою чистоти. А шкіра в цей час просто волала про допомогу і починала в паніці виробляти ще більше жиру, щоб хоч якось відновити захист. Тому до полудня обличчя сяяло, наче млинець, хоча на носі лущилося. Тепер я визнаю тільки лагідні пінки. Обличчя після них звичайне. Не рипить, не стягує. Просто чисте обличчя живої людини.
Спиртові лосьйони від висипань
Коли пригадаю цей запах, аж очі починають наповнюватися слізьми. Вискочив прищ — беремо ватний диск, щедро наливаємо лосьйон, в якому спирту більше, ніж у дідусевій настойці, і припікаємо. Щоб аж ішов дим. Прищ, можливо, і зникав під таким тиском, але навколо виникала випалена пустеля, на якій через день вилазили ще три нові запалення. Мені знадобилися роки, щоб осягнути одну річ: саліцилова кислота чудово діє без спирту, а ніацинамід взагалі лікує без цих садистських схильностей.
Чорні маски-плівки від комедонів
Хто не плакав, відриваючи цю гумову субстанцію з носа, той не пізнав життя. Разом із маскою відривався дрібний пушок, надія на краще і верхній шар епідермісу. А чорні цятки? Вони переважно залишалися на місці, насмішкувато визираючи з розширених пор. Я давно покінчила з цим мазохізмом. Звичайна гідрофільна олія робить те саме, тільки лагідно. Наносиш на сухе обличчя, медитативно масажуєш кілька хвилин (якраз є час подумати про своє існування), змиваєш водою, а потім пінкою. Усе розчиняється без сліз і вирваного волосся.
Щільні тональні креми-«штукатурки»
Епоха раннього Інстаграму нас добряче травмувала. Обличчя повинно було мати вигляд як матова штучна маска — жодної ластовинки, жодної пори. Якось я відшукала у засіках свій старий щільний тональник, нанесла заради цікавості — і вмить постарішала років на десять. Ця штукатурка забивається в мімічні зморшки, яких у мене вдосталь, і робить з обличчя маску Тутанхамона. Нехай йому всяке лихо. Легкий BB-крем (або невагомий матуючий флюїд, якщо шкіра схильна до жирності) — мій максимум. Так, крізь нього видно, що я жива жінка, яка часом не висипається. Якщо десь виліз синець чи почервоніння, я просто точково наношу консилер і біжу у справах.
Рідкі матові помади, що пересушують губи
Вони трималися намертво. Можливо було їсти борщ, пити каву, цілуватися під дощем — колір лишався на губах. Але ж до вечора губи перетворювалися на зморщені родзинки, а відмити цей цемент можливо було тільки металевою губкою. Я більше не бажаю нікому нічого доводити такою вартістю. Відтінкові бальзами, звичайні кремові помади, які зникають за дві години, або сучасні матові помади, в які нарешті додумалися додати зволожуючих олій — ну і добре. Натомість губи не тріскаються, коли намагаєшся посміхнутися.
Ми якось непомітно вийшли з віку, коли краса потребувала жертв. Тепер я хочу, щоб моя ванна кімната була зоною затишку, а не філією інквізиції. У нас і без того щодня вистачає стресів, тож нехай хоча б крем просто робить свою роботу, не збиткувавшись з мого обличчя. Піду, напевне, викину матову помаду, яка лежить у шухляді з 2018 року. І вам раджу трохи почистити полички — гарантую, стає легше дихати.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви вже викинули свою косметичну «інквізицію» чи досі сумуєте за відчуттям чистоти до скрипу?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🌿 Тільки лагідний догляд 🧼 Люблю термоядерні засоби 🤔 Ще чищу полички
📊 Карта думок
🌿 Тільки лагідний догляд 0% 🧼 Люблю термоядерні засоби 0% 🤔 Ще чищу полички 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!