Кажуть, що серцю не накажеш. Саме цим багато жінок пояснюють усі дивацтва свого вибору другої половини. До речі, хочеться помітити, що чоловіки так себе не виправдовують і дійсно намагаються з усіх вибрати найкращу жінку: красиву, струнку, розумну, добру, господарську, успішну і таке інше.
У юному віці представниці жіночої статі також дотримуються принципу «потрібний найкращий» і чесно дотримуються цієї установки. Але, як відомо, немає межі досконалості, тому багато хто починає займатися «перебором», відкидаючи залицяльника навіть із найменшими недоліками.
У пошуках минає час, роки. У результаті принц немає, краса починає в'янути, а молодість переходити у стадію зрілості. Тоді, схаменувшись, дівчата починають переглядати свої потреби та підхід до вибору партнера. Це зробити ой як складно, т.к. Ідея «ти – королева» проросла крізь увесь організм, глибоко пустивши коріння. І вже не хочеться просто гарного хлопця. Не дарма ж на пошуки прекрасного чоловіка було витрачено роки життя. Але, озирнувшись на всі боки і зрозумівши, що час втрачено, дівчата, тепер уже жінки, починають знижувати планку. Вже потрібний не «дуже красивий», а приємний зовні, не «дуже багатий», а заможний, не атлет, а нормальної статури тощо.
Начебто всі побажання реальні та чоловіків таких чимало, але більшість уже зайнята іншими жінками. Є, звичайно, і неодружені, але засидівшимся в дівках панночкам вже складно зійтися з чоловіком, почати жити з ним під одним дахом, дбати, облаштовувати побут, приймати його звички, особливості та дива. Начебто хочеться сім'ю, чоловіка, народжувати діток, але не може здійснити все це на практиці. Чи то нелюбов, чи егоїзм заважає вступити вже дорослій дівчині в нове, сімейне життя. А стерпиться – злюбиться – не виходить.
Минає ще якийсь час, років п'ять-десять і жінки, як пасажири, що прагнуть застрибнути в потяг, що вже рушив, намагаються надолужити втрачене життя і поспіхом обирають будь-кого. Кому щастить, у тих «хто завгодно» виявляється чудовим, приємним, працьовитим, господарським чоловіком, а деяким доводиться терпіти і, терплячи, жити з тим, на кого багато років тому вони б навіть не глянули. Найцікавіше, що дістаються їм чоловіки, в яких укладені всі ті якості, наявність яких колись було однозначним «ні», а чоловік відсівався, як забракований товар. Так те, що колись було «шлюбом» через непридатність, через роки призводило до шлюбу від безвиході. Тільки щоб сім'я, діти, бо теж хочеться. Чи правильно так чинити?
Звісно, всьому свій час і в кожного своя доля. Але при цьому ми теж можемо керувати як своїм часом, так і своєю долею. Інша річ, що мало хто з нас, жінок, у віці за 20 можуть визначити, що у виборі своєї другої половини є головним, а що – другорядним. Щастить тим дівчатам, які мають мудрі мами та/або бабусі, мають досвід і щире бажання допомогти своїм дітям прийняти правильне рішення/зробити правильний вибір.
У юності та молодості дуже складно зрозуміти, що таке кохання і чим воно відрізняється від закоханості чи тимчасового захоплення. Важко зрозуміти, що якісь проблеми – це дрібниці, а деякі зовнішні недоліки – не варті уваги, а при виборі чоловіка не завжди потрібно керуватися коханням чи лише одним коханням. Життя довге, і як правило, воно набагато довше за кохання, тому, вибираючи чоловіка, потрібно дивитися наскільки цей хлопець або вже дорослий чоловік готовий до сімейних відносин, готовий взяти на себе відповідальність і турботу про свою дружину і про майбутніх дітей, наскільки він уважний до своїх родичів, чи намагається досягти успіху. звички і т.д. і т.п.
Можливо, він буде не найкрасивішим, можливо він не розбиратиметься в моді та дерев'яному архітектурі, зате з ним Ви завжди будете впевнені в завтрашньому дні та майбутньому Ваших спільних дітей. За вірність, турботу та старання Ви обов'язково його полюбите, а через роки Вам будуть щиро заздрити Ваші подружки, котрі в пошуках принца втратили час. Серцю не накажеш, поки не навчишся розбиратися в житті та в людях. Якщо Ви молоді – слухайте старших, а якщо вже згаяли достатньо часу – зумійте переглянути свої погляди та пріоритети.