Заняття спортом дуже корисні здоров'ю. Але як змусити себе отримувати насолоду від фізичної активності?
Незважаючи на всю користь фізичної активності, займатися спортом важко, і справа найчастіше зовсім не у фізичних можливостях конкретної людини. Як показали дослідження, ключову роль у тому, наскільки людина готова витримувати дискомфорт, пов'язаний із вправами, відіграють психологічні бар'єри. Особисті установки та минулий досвід формують те, що вчені називають суб'єктивною толерантністю – індивідуальною здатністю зазнавати фізичного навантаження. Низький рівень такої толерантності є основною причиною відмови від регулярних занять спортом.
Проте вчені з Міжнародного університету Флориди (FIU) під керівництвом Марсело Бігліассі довели, що ця здатність може змінюватись. Завдяки нейропластичності мозку – тобто, його здатності адаптуватися до стресу – можна поступово привчити себе до більшої фізичної напруги. Суть методу полягає в тому, щоб створити «точку відліку», своєрідну ментальну позначку, після якої майбутні навантаження вже не здаються такими страшними. Навіть люди з мінімальною фізичною активністю можуть навчитися витримувати серйозні навантаження, якщо спочатку пройдуть коротке випробування, наприклад, занурять руку в крижану воду.
Холодовий стрес – один із способів підвищити свою стійкість до фізичних навантажень.
Саме холодовий тест (cold pressor test), де учасники тримали руку у воді температурою близько нуля до трьох хвилин, став відправною точкою в експериментах Бігліассі. Потім учасників просили пройти інтенсивне фізичне тренування на велотренажері. Очікувалося, що їм буде вкрай важко, але, попри припущення, більшість учасників оцінили навантаження як цілком терпиме, а деякі навіть назвали його приємним. Дивно, але попередній стрес від холодової стимуляції полегшив сприйняття тяжкості подальшого фізичного зусилля.
Бігліассі вважає, що мозок навчається через стрес. Фізичні випробування активують зони, відповідальні за реакцію загрозу, але водночас формують внутрішні орієнтири, які дозволяють адаптуватися у майбутньому. Згодом це піднімає планку індивідуальної толерантності. Головне, наголошує вчений, — вибирати складнощі, що відповідають поточним можливостям. Якщо людина давно не рухалася і важко проходить навіть пару сотень метрів, не варто відразу ставити собі за мету 10 тисяч кроків на день. Краще почати з малого та рухатися вперед поступово.
Думаю, мені подобається змушувати людей нервувати. Але це тому, що я хочу, щоб вони навчилися отримувати вигоду зі стресу, а не боялися його. Якщо моя робота допоможе комусь стати сильнішою і витривалішою, щоб вони могли прожити хороше, довге і здорове життя, це буде чудово. Марсело Бігліассі
Очевидно, у старому мотиваційному девізі “no pain, no gain” (Немає болю, немає результату) дійсно є сенс. За межами зони комфорту – величезний потенціал для зростання.