Виставка фотографій «Якби Емметт Тілл жив: свобода на американській землі» у Музеї сучасній фотографії при Колумбійському коледжі Чикаго пропонує поглянути, яким могло б бути життя 14-річного Емметта Тілла, якби його не вбили понад 70 років тому.
Виставка, що триватиме до 19 грудня 2026 року, використовує колекцію музейних зображень, щоб уявити, ким міг би стати Емметт Тілл, якби він залишився живим.
У 1955 році 14-річний Емметт Тілл перебував у гостях у родини в Міссісіпі, коли його викрали, жорстоко побили та повісили. Це сталося після того, як біла жінка звинуватила його в образі в місцевій крамниці. Обставини вбивства Тілла, а також подальше виправдання його вбивць, привернули увагу до давньої проблеми насильства та дискримінації щодо афроамериканців і стали поштовхом для розвитку руху за громадянські права.
Через кілька місяців після вбивства Тілла Роза Паркс відмовилася поступитися місцем білому пасажирові в автобусі в Монтгомері, Алабама. Ця подія стала одним із найвідоміших епізодів руху за громадянські права. Паркс пізніше згадувала, що саме смерть Емметта Тілла була в її думках, коли вона прийняла це рішення. Вона нещодавно відвідала мітинг на його вшанування, який проводив тоді ще маловідомий пастор Мартін Лютер Кінг-молодший. Смерть Тілла також вплинула на обговорення в Конгресі, що призвело до прийняття Закону про громадянські права 1957 року, який розширив федеральні гарантії виборчих прав афроамериканців.
Цього року Емметту Тіллу виповнилося б 85 років. Виставка «Якби Емметт Тілл жив» у Музеї сучасної фотографії Колумбійського коледжу Чикаго пропонує уявну оповідь про його життя, якби він не загинув.
Фотографії показують залізничні колії та подорожі США, повсякденне життя у кварталах і громадських місцях, а також моменти, пов’язані з рухом за громадянські права. Інші зображення зосереджені на родині, шлюбі, батьківстві, а також на культурних та історичних подіях, зокрема на кар’єрі Майкла Джордана в команді Chicago Bulls та обранні Барака Обами президентом.
Використовуючи фотографії з музейної колекції, виставка розглядає приблизно 70 років життя, яких Емметт Тілл не мав можливості пережити. Роботи охоплюють роботи кількох поколінь фотографів, зокрема Анрі Картьє-Брессона, Доротеї Ланж, Гордона Паркса, Давуда Бея, Теджу Коула, Лейли Аматулли Баррейн, Керрі Мей Вільямс та Стівена Марка.
«Чому ми створюємо цю виставку та видання саме зараз?» — запитує куратор виставки Сара Льюїс у своєму зверненні. «Тому що понад сім десятиліть після смерті Емметта Тілла ми все ще ставимо питання: чи виправдали ми жертву його життя? Ми не повинні ставити це питання.
«Ця виставка та книга, яка її доповнює, не повинні існувати — і саме тому я відчула поклик створити їх. Вони претендують на простір нездійсненої подорожі Тілла з Міссісіпі до Чикаго», — додає Льюїс. «Його життя є втіленням питання, над яким ми досі б’ємося: хто має право на цю землю, право стояти? Ця виставка та книга є творчим пам’ятником життю, яке Тілл — і будь-який чорношкірий або кольоровий хлопчик — має право прожити».