У Верховній Раді обговорюють вдосконалення кримінальної відповідальності за лікарську недбалість після гучної “Справи Odrex”. Депутати Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва акцентують увагу на потребі змін до статті 140 КК України та модернізації експертної системи з метою охорони пацієнтів та лікарів.
Смерть хворого під час оперативного втручання, у стоматологічному кабінеті або в процесі лікування в стаціонарних умовах — це катастрофа, яка в Україні нерідко перетворюється на багаторічний судовий процес без завершення. Гучна “Справа Odrex” та численні відомості про кончину хворих у стінах лікувальних закладів висвітлили глобальну проблему незахищеності українського пацієнта та водночас зосередження кримінальної відповідальності виключно на лікарях. У відповідному комітеті парламенту констатують – правила гри настав час змінювати, повідомляє УНН.
Про потребу в корегуванні законодавства у контексті кримінальної відповідальності за неналежне здійснення професійних обов’язків медичними фахівцями заявила народний депутат, член медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер. За її словами, теперішня редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для пацієнта (смерть, інвалідність). Тягне за собою обмеженням або позбавленням волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній), не дає змоги ефективно карати за летальний випадок.
На мій погляд, чинна редакція ст. 140 КК України не є достатньо результативною саме як інструмент притягнення до відповідальності у випадках смерті хворих, тому що її склад та доказові стандарти в реальних справах часто роблять підсумок (обвинувальний вирок) малоймовірним. По-перше, вкрай складно довести причинно-наслідковий зв’язок “дія або бездіяльність і як наслідок смерть” поза обґрунтованим сумнівом. По-друге, оціночні визначення (“неналежне виконання”, “тяжкі наслідки”) залишають місце для розбіжностей і роблять провадження уразливими до виправдань через недоведеність складу. Так само акцент на конкретному працівнику, тоді як у багатьох смертельних випадках причина системна: чергування, маршрутизація, нестача обладнання чи медикаментів, протоколи, управлінські рішення. Кримінальний процес “персоніфікує” провину там, де вона може бути організаційною
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ про лікарську халатність прямо залежить від якості та об’єктивності судово-медичної експертизи. З цієї причини, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст.140 КК неможливо відокремити від модернізації експертної системи. У парламенті вже розглядають проєкт закону № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає зміну підходів до організації та контролю проведення судових експертиз.
Санкції ст. 140 відносно м’які, що зменшує і превентивний ефект, і мотивацію сторін рухати справу до результату. Головна проблема – доведення, тому посилення санкцій само по собі не вирішить основну проблему. Якщо рухатися до змін, я б розглядала пакет, що підвищує і справедливість для пацієнтів, і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути через комбінацію: уточнення стандартів або рівнів вини з реформами експертизи та розслідування, а також дієві цивільні механізми компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує змін, не тільки в санкціях, а й у процедурі: незалежність експертизи, прозорий розподіл, і жорсткі дедлайни на призначення та виконання експертиз. КПК декларує розумні терміни, але без судового контролю та процесуальних “стоперів” справи можуть тривати роками
– заявила Вікторія Вагнер.
Аналогічної думки і народний депутат, заступник голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона теж наголошує на необхідності розмежувати професійну помилку, кримінальну недбалість та системні управлінські прорахунки.
Резонансні медичні справи, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не лише в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі немає чіткого поділу між кримінальною недбалістю, лікарською помилкою та системним дефектом організації медичної допомоги. Через це сім’ї пацієнтів роками чекають справедливого рішення, а лікарі працюють у постійному страху кримінального переслідування навіть у складних клінічних випадках. Така модель не формує ані довіри, ані безпеки. Україні необхідна система, яка одночасно захищає права пацієнтів, забезпечує справедливу професійну оцінку для лікарів та розподіляє відповідальність не тільки на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я переконана, що ми маємо перейти від реагування на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які підвищать довіру до медичної системи
– вважає Оксана Дмітрієва.
Нагадаємо
Поштовхом до нової хвилі законодавчих дебатів стала гучна “Справа Odrex”. Після смерті бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, історія набула широкого розголосу. Згодом з’ясувалося, що клініка Odrex та її медичні працівники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями про неналежне виконання професійних обов’язків, шахрайство та навмисне вбивство.
На тлі публікацій у ЗМІ та численних історій колишніх пацієнтів і їхніх сімей сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно оприлюднює у Telegram відгуки людей про лікування в скандальній клініці. Саме ця справа виявила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично беззахисним, а відповідальність у складних “медичних” справах зосереджується переважно на конкретних лікарях.
Водночас організаційні та управлінські рішення лікувальних закладів рідко стають предметом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Однак, коли справа доходить до суду, лікарі стають “козлами відпущення”, в той час як керівництво медустанов залишається в тіні та не несе жодної відповідальності.