Державна взаємодія з приватними лікарнями в рамках Програми медичних гарантій вимагає не тільки звичайної перевірки на відповідність нормам, але й аналізу іміджевих ризиків. Щирі відгуки хворих та кримінальні провадження навколо деяких лікарень посилюють дебати про умови вибору партнерів НСЗУ. Імідж лікарні має стати новим пунктом, при оформленні угод за державні гроші.
В українській системі охорони здоров’я держава все частіше передає частину медичних послуг приватним лікарням. Сам по собі цей підхід відповідає ідеї медичної реформи: пацієнт має право вибирати лікарню, а гроші “прямують за пацієнтом”. Проте в такій схемі виникає важливе питання: чи достатньо ретельно влада перевіряє тих, кому фактично довіряє державні кошти та здоров’я людей? Про умови вибору партнерів Національної служби здоров’я України, іміджеві ризики та безпеку хворих, читайте в статті УНН.
У схемі, де держава купує медичні послуги у приватних і державних установах, питання вибору партнерів стає не тільки технічним, а й питанням безпеки. Адже мова йде не просто про фінансові угоди, а фактично про довіру держави до конкретного приватного медичного закладу та рекомендацію для хворих звертатися саме туди.
Вимоги до таких партнерів досить формальні: наявність дозволу, апаратури, медичного персоналу та належної інфраструктури. Проте в багатьох країнах світу до цього додається ще один важливий пункт – репутація медичної установи та історія її роботи з хворими.
Державні угоди та іміджеві ризики
Оцінка репутації можливих партнерів давно використовується у сферах, де на кону стоять великі фінансові ресурси або громадська довіра. Йдеться, зокрема, про систему комплаєнсу, яка стала стандартом для міжнародного бізнесу та фінансових організацій.
Так, міжнародні банки перед початком співпраці перевіряють партнерів не тільки з юридичної точки зору, а й з урахуванням іміджевих ризиків. Причина проста: навіть формально законна операція з партнером, навколо якого є підозри чи скандали, може створити системні ризики для всієї компанії.
Аналогічний принцип є актуальним і для медицини. Особливо важливо це в умовах війни, коли українська система охорони здоров’я і без того працює в умовах великого навантаження.
Як зазначав в коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська система охорони здоровʼя досі не має чітких інструментів, які дозволяли б оцінювати якість роботи лікарень і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості майже не існує, тому що не існує умов оцінки, досі вони ніким не введені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одне із болючих тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, немає
– розповів ексміністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Угоди НСЗУ з клінікою Odrex
Одним із прикладів ризикованої співпраці є угоди НСЗУ зі скандальною одеською приватною лікарнею Odrex. Як раніше повідомляв УНН, клініка фігурує у 10 кримінальних справах, пов’язаних з підозрами у шахрайстві та неналежному виконанні медичних обов’язків.
Крім того, в публічному просторі регулярно з’являються розповіді пацієнтів, які заявляють про можливі проблеми під час лікування у цьому медичному закладі. Частина таких розповідей публікується на Telegram-каналі StopOdrex. Який після численних блокувань сайту за позовами Odrex, створили родичі померлих в клініці хворих і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Водночас важливо зазначити, що сам факт наявності кримінальних справ не означає встановлення вини медичного закладу або його співробітників, оскільки остаточні рішення у таких справах може приймати лише суд.
Проте сам обсяг суспільної дискусії навколо клініки актуалізує питання, щодо підходів держави до вибору партнерів. Зараз, попри публічні скандали, Odrex залишається одним із найбільших приватних партнерів НСЗУ. За даними самої служби, лише у 2023 році клініка отримала понад 53 млн грн державного фінансування у рамках Програми медичних гарантій.
А у 2026 році клініка Odrex працює відразу за кількома пакетами державної програми медичних гарантій: первинна допомога, лікування інсультів та інфарктів, реабілітація.
Очевидно, формально така співпраця не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Проте сама ситуація ставить ширше питання: чи достатньо державі перевіряти лише технічну відповідність лікарень вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають кримінальні розслідування, публічні скарги хворих і суспільні дебати щодо якості надання допомоги.