5 вагомих причин, аби заглибитися в книгу "Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій" від Мері Луїзи Робертс

12:36, 11 серпня 2026

Переможно маршуючи Францією у 1944 році, американський солдат Лерой Стюарт не думав ані про смерть, ані про славу — його турбував одяг, який постійно сповзав. Побут, хронічне виснаження та постійна загроза життю стали реальністю для мільйонів військових. Американська дослідниця Мері Луїза Робертс пропонує розглянути Другу світову війну під незвичним ракурсом. Чим особливий її підхід і чому українському читачеві варто ознайомитися з новою книгою видавництва “Локальна історія” — читайте далі.

Анастасія-Анна Демків

журналістка

Детальніше

Антропологія війни

Коли історики аналізують глобальні конфлікти, вони зазвичай фокусуються на причинах їх виникнення, перебігу та наслідках. Проте, війни мають і інший аспект, якому в історіографії зазвичай не приділяли належної уваги. Для своєї праці про Другу світову війну Мері Луїза Робертс обирає новий метод: її дослідження має глибоко антропологічний характер і концентрується на особистому досвіді солдатів. Таким чином, авторка висвітлює не стільки події, скільки індивідуальний досвід бійців, пише не про воєнні успіхи й домовленості, а про саму людину. Це інший погляд на те, що ми називаємо людською діяльністю під час війни.

— Робертс розглядає це так, як простий солдат у будь-якій армії дивиться на війну: він не знає, чого очікувати від командира; можливо, він ніколи не побачить вищого офіцера чи головнокомандувача. Він бачить перед собою щоденну рутину: окоп, товаришів по зброї, бачить або чує противника і перебуває там. З мільйона таких історій згодом складається велика картина, яка, проте, ніколи не опускається до рівня звичайної людини. Але без цього людського виміру масштабна картина ніколи й не сформувалася б, — ділиться доктор історичних наук Віталій Михайловський.

11_Personal (1) — “Збір особистих речей на полі бою”

Фото із книги Edward Steere, The Graves Registration Service in World War II (Washington, DC: Office of the Quartermaster General, Historical Section, 1951)

<p>"Збір особистих речей на полі бою"</p>

Соматична історія фронту

“Вивчення відчуттів та тілесних подій може багато розповісти нам про те, як фронтовики сприймали свій світ і як спілкувалися між собою. Їжа, сон, слух, нюх та інші фізіологічні процеси були людськими даностями. Але в тому місці та в той час вони набували особливого значення”, — зазначено в книзі.

Втома та фізичний дискомфорт на тлі постійної небезпеки визначали повсякденне життя мільйонів військових під час Другої світової. Мері Луїза Робертс простежила, як тіло солдата одночасно ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою частиною. Воєнну реальність авторка відтворює через відчуття бійців: смак раціонів, сирість і холод передової, звуки та запахи поля бою, фізичні незручності та поранення, — все, що охоплюється тілесним досвідом. Те, що авторка книги називає соматичною історією фронту.

Придбайте книгу “Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій” Мері Луїза Робертс в інтернет-магазині видавництва

Чуттєвий досвід

Військове життя кидало виклик людській індивідуальності, а підпорядкування було непорушним правилом. В таких умовах почуття бійця — одне з небагатьох, що він міг вважати своїм. Однак усе, що солдат чув, відчував через нюх, бачив, торкався та куштував — це не лише його сенсорні переживання, а й історії про те, як війна залишає відбиток у свідомості. У книзі Робертс розповідає, як вояки розрізняли на слух різні типи артилерії, про те, як спочатку лякалися, а потім звикали до жахів навколо, і про те, як присутність загиблих впливала на живих. “Хоча особисті свідчення часто ненадійні, чуттєві спогади залишалися невимовно яскравими і живими”, — пише історик.

— У 1990-х роках Роберт Конрой збирав свідчення про участь своєї роти в битві за Арденни. Він зазначав, що хоча пам’ять про факти різних битв потьмяніла, спогади про “деталі, що стосувалися надзвичайно холодної погоди; невідповідного до неї одягу та спорядження; дизентерії, що виснажувала організм; обморожених ніг; жахливих звуків снарядів та куль, що пролітали зовсім поруч, влучаючи в найближчі дерева; голоду; виснажливої втоми”, все ще залишалися гострими. Вони сприймалися “так, ніби все це сталося вчора”.

<p>Загиблий німецький солдат</p>

Очима з окопу

Мері Луїза Робертс розкриває для читача історію війни “очима з окопу”. Основою її праці є мемуари, листи та свідчення учасників боїв у Нормандії, на Апеннінах та в Арденнах. Таким чином, авторка надає голос звичайному солдату, а читачеві пропонує побути поруч із ним у його щоденній бойовій рутині. Ця книга — живе есеїстичне викладення, яке легко читається і знайде відгук у читача.

— Як це було? Відповісти на це питання в певному сенсі неможливо. Ми ніколи не дізнаємося, як звучала й пахла війна, як відчувалося страждання. Воєнні мемуари, як відомо, є суб’єктивними та часто неточними, особливо ті, що написані через кілька років після війни. Однак “те, що тіло пам’ятає, воно пам’ятає добре”, як стверджував один критик.

Що в Арденах, що в Карпатах

“Страждання любить суспільство. У горнилі чуттєвого сприйняття та тілесних подій кувалися зв’язки солдатської солідарності”, — йдеться у книзі. Чи то в окопах Першої світової, чи в розпал Другої, чи в будь-якому іншому військовому конфлікті, солдат однаково боїться, однаково страждає від невідомості та однаково виснажується. Те, що переживав боєць у засніжених Арденнах, було схожим на те, з чим мав справу вояк у дощових Карпатах. Такий військовий побут визначив покоління комбатантів Другої світової війни, але також виявився наскрізним — поза географією і, значною мірою, поза хронологією.

Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію “Локальної історії” на Patreon!