Ревнощі – це страх втратити. А тепер запитаєте себе, чому ви боїтеся його втратити? Відповідь очевидна – або ви сумніваєтеся у його (її) почуттях до вас, або не впевнені у собі, у своїй привабливості, сексуальності тощо. Ось і почніть із вирішення цих питань.
Довіряй, не перевіряючи!
Ревнощі – це невпевненість у собі та своєму партнері. Навчіться довіряти йому, адже довіра – одна з головних складових великого слова – кохання.
Скільки б нам не казали, що ми найкращі – ми не віримо, бо не віримо собі. Навіть якщо все буде насправді чудово, кожен з нас неодмінно знайде спосіб отруїти життя собі та коханій людині. Це нестерпно. І невідомо, як довго у нього вистачить сил це терпіти. Щодня доводити, що ти не верблюд – утомливо та принизливо. І ще: страх все руйнує. Страх втратити рано чи пізно створює справжню втрату нашого життя. Чого ми боїмося, те й притягуємо. Адже все в наших руках. Тепер ми знаємо, які можуть бути наслідки. Чи це не привід убити у собі ревнощі? Не давайте їй жодних шансів, припиняйте всі думки про неї, перемикайтеся на щось позитивне – і ви переможете.
Більше впевненості
Ми ревнуємо, коли відчуваємо невпевненість, а в інших бачимо суперників. Знайдіть причину невпевненості у собі та усуньте її. Хоча досить часто, і цього не потрібно. Адже якщо людина з вами, то це не підтвердження вашої винятковості в його очах. Тому й ревнощі – безглузді.
Полюбіть себе. Поважайте себе. Вірте в те, що ви не гірші за тих, до кого ревнуєте. Ви – виняткові, і буде складно знайти гідну заміну.
Зрозумійте, що ревнують лише слабкі! Ви красиві, розумні, ви найкращі! І якщо він проміняє вас на когось… він покаже, що вас не вартий!
Без права власності.
Ревнощі – це порок, що характеризується владністю, його необхідно позбавлятися. Право власності доречне у ринкових відносинах. Кохання та влада – несумісні.
Любіть по-справжньому! Без егоїзму, без бажання володіти. Просто любите людину всім серцем, поважайте її та її свободу.
Зробіть життя простішим!
Любити себе – це найголовніше! Адже любов має дарувати радість, а не постійні муки, на кшталт: «Хто це?», «З ким ти був(а)?», «Чий це номер?». Навіщо? У житті достатньо інших проблем.
Рідше перевіряйте по «кишеньках», живіть за принципом «менше знаєш – спокійніше спиш».
Займайте себе, розвивайтеся, щоби менше дурних думок лізло в голову. Адже ревнуй, не ревнуй ситуацію цим не змінити, а ось нервовий зрив може статися.
А чи був… привід?
Є чудові рядки:
– «…Бабусю, чому мені так боляче? Я ревную буквально до кожного промовленого слова, до кожного жіночого імені. Коли він не піднімає трубку, я відразу ж уявляю, що він з іншого. Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати: «чи було»? Ревну до колишніх, до друзів, до роботи…
– Онученя, ревнощі – це оманливе почуття. Ти не ревниш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, онуче, це безглуздо. Бо якщо приводу для ревнощів немає – то ревнувати безглуздо, а коли вже є – то пізно…»