Мене не приваблюють розумні чоловіки. Чому? Дуже просто: я найрозумніша. Так, він може бути хорошим співрозмовником, відмінним другом, прекрасним порадником… але героєм мого роману він ніколи не стане.
Жодного разу в житті я не мріяла переспати чи зв'язати свою долю з чоловіком тільки через його розум. Розхожа фраза «найсексуальніша частина тіла чоловіка – це його мозок» для мене не має зовсім ніякого сенсу.
Судіть самі: ось що нового може внести в моє життя розумний чоловік? Процитувати мені новий, невідомий главу Шопенгауера? Видати секрет виготовлення напалму? Він уже озвучений Тайлером Дерденом у «Бійцівському клубі»: бензин та апельсиновий сік. Розповісти принцип роботи радіохвиль та радіоприймача Попова? Мені це взагалі нецікаво. Обговорити нову книгу Віктора Пєлєвіна, Сорокіна чи Сергія Мінаєва? Вибачте, але зараз читати книги – це все те ж дозвільна розвага для розуму, а не для душі і тим більше не для тіла.
Все це легко, дозовано і без претензій, мені може повідомити і Google. До речі, його творці, ботани Грін та Пейдж, незважаючи на те, що вони мультимільйонери, взагалі ніколи не привернули б моєї уваги. Хіба що тільки мультимільйони викликали б легкий подив і суто науковий інтерес. Очкарики-інтелектуали, навіть якщо вони багаті та розумні, як Ходорковський, мене не зацікавили б. Тобто, звичайно, деяку цікавість викликали б, але не змусили битися в важкій знемозі, гаряче фантазувати або мліти.
Ми в кращому разі ліниво б позмагалися в дотепності, після чого я б зрозуміла, що нічого нового для себе не відкрию, а він зрозумів би, що не зможе мене перемогти своєю головною зброєю – розумом. Все-таки стосунки між чоловіками та жінками – це не змагання, а спосіб пізнати світ. Просунуті психологи кажуть, що найміцніші спілки утворюють різні люди, бо нам подобаються інші – не такі, як ми. А шукати своє відображення – нудно, ніби грати на своєму полі, причому і за себе, і за того хлопця.
Тому одного разу я вирішила подивитися правді в обличчя і чесно усвідомити, які ж чоловіки мені подобаються насправді. Взяла за основу головний принцип – вони мають бути іншими, не такими, як я. Тобто бути мужніми, при цьому не працювати в офісі, багато подорожувати, вважати фільм «Бійцівський клуб» невдалим бойовиком. Базова вимога – і не підозрювати про існування Кастанеди, буддизму, растафаріанства тощо.
Якщо всі ці якості скласти разом, виходить ідеальний варіант – далекобійник. Так-так, і це не жарт. Я сміливо могла б закохатися в далекобійника. Я навіть боюся уявити, як такий чоловік міг би урізноманітнити моє життя. Та чого вже приховувати, мій перший хлопець був далекобійником! (Щоправда, зараз він звичайний офісний щур.) Інший мій хлопець мріяв ним стати! Третій… добре, повернемося до теми. Дане есе не про моє насичене особисте життя.
У будь-якому разі, далекобійники дають інтелектуалам сто очок уперед. Навіть у масовій свідомості. Візьмемо, наприклад, серіал «Далекобійники» – яке шляхетність, широта душі, сімейні цінності, хоробрість, справжні чоловічі якості у головних героїв. І порівняйте його з іконою всіх інтелектуалів – похмурим моральним виродком доктором Хаусом. Ось де проповідуються вільні стосунки, найкраще з повіями, наркоманія, ніяких гальм щодо хворих та колег, їдкий сарказм та безпрецедентний цинізм.
Упевнена, у кожної дівчини є такий знайомий доктор Хаус, який завжди краще за тебе знає всі відповіді на всі запитання. Спочатку ти дивишся йому в рот, бо звідти виливається Істина. Потім тебе це все починає дещо вантажити. І під кінець уже почуваєшся дурою набитою, коли замість того, щоб після романтичної вечері поринути в м'який полон шовкових простирадл, ви занурюєтеся в нетрі граматики китайської мови або словотвори в мові австралійських аборигенів.
З далекобійником ми грали б зовсім в інші ігри. Дальнобійник не вантажив би мене точками складання чи шляхом воїна. Він і так багато знає про шляхи. Адже він справжній чоловік, він би стильно, круто, багатозначно мовчав, курив чи пив горілку, крутив гайки з іншими справжніми чоловіками. Або, наприклад, на моє наївно-зворушливе запитання, чи не потрібна йому зимова гума, повідомив би, що у вантажівок всепогодна гума. Або що дизель дорожчає, даішники озвіріли, а одеську трасу будували-будували, а тепер вона все одно розбита в г***но. Ось у якій Вікіпедії це прочитаєш?
На жаль, мені нема де познайомитися зі справжнім далекобійником і розвіяти свою мрію. На Фейсбуці далекобійники не гасять, на дитячих майданчиках їх не зустрінеш, у міському транспорті вони не їздять, літаками не літають. Модний письменник, інтелектуал, якому я першому повідомила про свою таємну пристрасть, із сарказмом запитав мене, чи не пробувала я подорожувати автостопом, і повідомив, що є чудові місця для знайомства з далекобійниками – наприклад, окружна.
У будь-якому разі ні перший варіант, ні другий мені не підходять. Тому доводиться вишукувати риси ідеалу в тих чоловіках, яких мені підсовує життя далеко від вантажівок.