Можна прочитати багато інформації про те, як набути комунікативних навичок, стати хорошим співрозмовником, відвідати різні тренінги. Але всі ці навички виявляються марними, щойно виникають тертя в сім'ї між поколіннями. Мабуть, недаремно говорять про те, що тема батьків та дітей – вічна.
Дуже часто буває, що стосунки з батьками мають дуже натягнутий характер. Мабуть, це відбувається з тієї причини, що люди бувають більш чутливими до зауважень та оцінок своїх батьків, ніж сторонніх людей, емоційніше на них реагують. Тому що переважно чужим людям прощаються те, що не переноситься від батьків.
Як тільки молодь починає дорослішати, то намагається одразу тримати на відстані своїх батьків або одного з них. В основному це робиться для того, щоб якомога рідше відчувати негатив, а також роздратування від того, з якою наполегливістю та сталістю «предки» втручаються у справи своїх дітей. Згадайте, як рідко, яка важлива подія в житті проходить без коментарів дорослих. Вони готові з ранку до ночі обговорювати успіхи та невдачі своїх дітей, вибір супутника життя, покупки, поїздки, відпочинок, приготування їжі, прибирання тощо. Чи взагалі можна якось налагодити стосунки з такими «важкими» батьками?
Насамперед слід дорослим дітям згадати той факт, що тепер вони виросли і можуть самі приймати всі відповідальні рішення у своєму житті, а також відхилити поради старших, якщо вони не зовсім підходять. Однак якщо повністю віддалити себе від батьків, то можна при цьому втратити дещо цінне – їхню підтримку та благословення, хіба що пафосно це не звучало. Крім того, якщо добре задуматися, то стає ясно, що всі ці поради, навіть виражені в невдалій формі, турбота батьків, насправді є виявом любові та занепокоєння за долю своїх дітей.
Тим більше, молодшому поколінню, набагато легше поступитися, змінити своє ставлення, змінити звички, перебудуватися на новий лад на догоду дорослим. А батькам, через їх вік це зробити набагато складніше, буває їх сильно ображає ставлення дітей до порад і зауважень, тому що вони щиро піклуються про них. Крім того, з роками старше покоління починає частіше замислюватися над тим, що вони не вічні, тому вони з подвійним запалом намагаються передати свій досвід дітям. А коли останні виявляють до них холодність, то батьки починають думати про свою непотрібність, малозначущість, через що їм стає ще гірше.
Таким чином, як батькам, так і їхнім дітям доводиться дуже нелегко, причому часто відвідують однакові почуття, хоча причини для цього можуть бути різними. Зокрема, діти дратуються, коли батьки лізуть у їхнє життя, не визнають їхнього права робити свої власні помилки, щоб здобути життєвий досвід. Батьки ж ображаються, тому, що діти не хочуть до них прислухатися, не дотримуються їхніх порад. Більше того, молодше покоління сердиться на те, що заяви дорослих у більшості випадків мають категоричний та безапеляційний характер, нагадують накази чи маніпуляції. Дорослі ж, зневіряються від того, що відчувають безпорадність, намагаючись якось допомогти своїм дітям, полегшити їх труднощі. Вони хочуть відкрити очі своїм дітям на небезпеки, що підстерігають їх. Діти ж у свою чергу думають, що старші не приймають їх такими, якими вони є, не люблять, тому що той, хто любить, не буде постійно засуджувати й смикати, намагатися виправити. Тоді батьки теж починають думати, що їх не люблять і не цінують, оскільки їхня думка нічого не означає для дітей. А все тому, що як батьки, так і діти чекають один від одного на любов і підтримку.
Як же треба тоді чинити, щоб налагодити стосунки з батьками? Насамперед зрозуміти, що неможливо в цьому випадку обійтися без ґрунтовної розмови, тим більше, що в обох сторін стільки спільного: почуттів та очікувань. Можна погодитися з труднощами у взаємовідносинах і спробувати домовитися, надалі дарувати один одному більше любові і підтримки, менше критики і зауважень. Якщо ж старше покоління з якихось причин залишається непохитними, то дітям все ж таки доведеться поступитися.
Поступитися – це означає визнати, що батьки через засудження та постійні поради намагаються передати їм своє благословення та допомогу. Зрозуміти, що іншим чином вони цього зробити не вміють, та й навряд чи тепер уже навчаться, тому не варто надто на них гніватися та драматизувати події. Якщо доводиться часто слухати зауваження та настанови батьків, то можна уявити подумки свого роду фільтр, через який пропускати все непотрібне, залишав лише думки про кохання та турботу дорослих.
Якщо існують особливо хворі теми, за якими неможливо знайти компроміс, необхідно утриматися від їх обговорення та підтримки. Найкраще поспілкуватися з батьками на нейтральні теми, тим більше що спокійна розмова за чашкою чаю подарує обом сторонам відчуття затишку, радості зустрічі та відчуття теплого спілкування.
Крім того, розмова з батьками є чудовим приводом потренувати своє вміння слухати та чути. Зацікавлений та уважний вигляд у відповідь на слова мами чи тата покажуть їм, наскільки дитина по-справжньому розуміє та поділяє їхні почуття та думки. Цей факт принесе їм заспокоєння, відчуття своєї цінності та значущості. Цілком можливо, що й атмосфера розмови стане набагато теплішою, бо батьки зрозуміють, що їх вислухали та зрозуміли. А в такому стані їм також буде легше зрозуміти думку молодшого покоління.