Перехід до “зеленої” енергетики, у її нинішньому вигляді, нерозривно пов’язаний із видобутком корисних копалин. За прогнозами ClimateWorks, до 2050 року людству знадобиться видобути 6,5 мільярда тонн кобальту, міді, літію, нікелю та інших матеріалів для задоволення енергетичних потреб. Більшість цих ресурсів зосереджена в регіонах, які вже найбільше страждають від кліматичної кризи – від пустелі Атакама в Чилі до нікелевих родовищ Індонезії та кобальтових копалень Демократичної Республіки Конго.
Німецький фотограф Том Геген протягом останніх шести років подорожує світом, документуючи спільноти, які зазнають найважчих наслідків цього переходу. За допомогою своїх характерних аерофотознімків Геген показує ландшафти та громади, трансформовані видобутком ресурсів. Результати його роботи представлені в новій книзі “The Mineral Age” (“Епоха мінералів”).
«Особливо мене вразило те, що багато з цих ресурсів зосереджені лише в кількох країнах, створюючи нову геополітичну залежність та вразливість», – розповідає Геген. – «Водночас їх видобуток часто супроводжується значними екологічними та соціальними наслідками, які отримують відносно мало уваги громадськості».
“The Mineral Age” складається з 247 фотографій, що висвітлюють незгладний вплив гірничодобувної промисловості. Ми бачимо яскраві, ніби намальовані, випаровувальні басейни для видобутку літію в пустелі Атакама, а також нікелевий кар’єр, забарвлений у відтінки охри, що врізається в тропічний ліс на Сулавесі, Індонезія. «Відмова від викопного палива набагато складніша, ніж ми можемо собі уявити. Я твердо вірю, що декарбонізація нашої економіки та суспільства є надзвичайно важливою для боротьби зі зміною клімату», – додає він. – «Нагальне питання полягає в тому, якою ціною це буде досягнуто – і хто зрештою цю ціну платитиме?»
Геген поділяє занепокоєння громад навколо світу, зокрема ті, що лунають від мешканців Салінас-Грандес у пустелі Атакама. Раніше ми писали про спільний проєкт аргентинського художника Томаса Сарасено, який десятиліцями співпрацює з корінними народами регіону, що протестують проти видобутку літію. Разом вони працюють над збереженням прабатьківщини та ресурсів, що зберігаються під землею. “The Mineral Age”, показуючи наслідки з висоти пташиного польоту, є своєрідним доповненням до проєкту Сарасено, який глибоко занурений у саму землю.
«Один з найважливіших уроків, які я виніс із цього проєкту, полягає в тому, що жодне джерело енергії не обходиться повністю без екологічних чи соціальних наслідків», – зазначає Геген. – «Навіть технології, які ми вважаємо чистими чи відновлюваними, залежать від масштабних промислових процесів, величезної кількості сировини та видобутку невідновлюваних ресурсів».
Подібно до Сарасено, Геген підкреслює, що дискусія точиться не навколо того, чи слід відмовлятися від викопного палива – тут вони обоє згодні, що це необхідно, – а навколо того, як це зробити, не відтворюючи тих самих шкідливих, екстрактивних політик, що існують нині.
Книга “The Mineral Age”, видана Hatje Cantz, доступна для попереднього замовлення на Bookshop або через Kickstarter. Слідкуйте за новими проєктами автора в Instagram.
За матеріалами: www.thisiscolossal.com