Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року стало точкою неповернення. Це звучить страшним трюїзмом – таким, власне, і є. Зрештою, вороже вторгнення у класично-стереотипній редакції, як його зазвичай уявляють – з бомбардуваннями з повітря, наземним вторгненням, чужинцями в одностроях на власній землі, юрбами біженців і загальним шоком перших хвилин і годин – завжди є зламом реальності, моментом, який ділить час на «до» і «після».
Саме цей момент опинився в епіцентрі сюжету фантастичного роману Катерини Пекур «Служба магбезпеки. Відділ 32». Сюжет міського фентезі розгортається у цілком собі реальному Києві лютого 2022 року та дещо пізніше. І діють у цьому Києві бійці суперсекретного підрозділу Служби безпеки України, який не лише суперсекретний, а й діє у полі, непідвладному і недоступному усій решті спіробітників Служби та звичайним громадянам – бо вони протистоять ворогу у сфері «бойової магії», а це заклинання, привороти, відвороти, поєдинки силою духу і вміння з ворожими магами.
Утім, цей фантастичний елемент можна прочитувати і як алегорію на ту частину протистояння України та Росії, яка стосується речей нематеріальних – ідентичності, пам’яті, культури, самосвідомості. При такій постановці питання виринає на поверхню той дещо неочевидний факт, що момент вторгнення для багатьох став і моментом остаточного вибору сторони. Для всіх – цивільних і військових.
Хоч, здавалося б, останні точно не мали проблем з вибором. Більше того, вони свій вибір зробили у момент, коли одягли однострій – незалежно від того, сталося це ще десь у 2000-ні чи й раніше, 2014-го чи у лютому 2022-го. Одначе авторка нагадує одну неочевидну, просту у формулюванні та складну в пережитті істину – навіть ті, хто оплатив свободу нації кров’ю, мали свій шлях до усвідомлення тієї нації на власній шкурі.
Бо герої книги, протистоячи Москві, водночас усвідомлюють себе українцями, так би мовити, практично. Вони не перші й не останні. Свого часу козаки проходили шлях від королівських підданих до Війська Запорозького, прощаючись з «Баторієвим міфом». Січові стрільці виростали з цісарських підданих у військо незалежної України, а вояки армії УНР мусили шукати своє місце у світі без остогидлого, але звичного царського трону. Цей шлях супроводжували численні колізії, які були не про патріотизм, а про життя у зміненому світі. Про нове наповнення й нові сенси звичних структур і явищ.
Той же шлях проходять і герої Катерини Пекур – і цивільні, і військові. Вони по черзі стикаються з неприглядною родинною історією й усвідомленням, що близькі тобі люди – вбивці, і з відчуттям непевності власних сил у переломний момент, і зі зрадою товаришів – надто, що зрада відбулася не з меркантильних мотивів, а на інерції звички думати, що ворог сильніший і незборимий. Вони мусять усвідомити, що більшість протоколів, за якими вони працюють, написані тією ж імперією, якій вони протистоять, – а те, що допомагало предкам вижити, виглядає зовсім інакше. Вони усвідомлюють і власну ідентичність, відкривають те, що намагалися сховати від них родичі, аби їх же вберегти. Зрештою, вони стикаються із замалим не намацальними спогадами про історію попереднього досвіду суб’єктності.
І не випадково, що сценою, на якій розігруються всі вищезазначені колізії й доводиться визначатися з тим, що своє, а що чуже, стає війна. Хоч на перший погляд може здатися, начеб авторка драматизує, але насправді це не так. Бо війна тут виконує роль змикаючої ланки з попередніми епізодами суб’єктності. Позаяк попередні етапи української суб’єктності розгорталися і падали серед війни, то, за принципом «маятника травми», ситуація чергової війни проти того ж ворога відроджує колізії, які переслідували попередні покоління українців.
І все це зашифровано під позірно «легким» жанром. Як саме і про що саме йшлося авторці – розмовляємо в неділю, 13 вересня, у стінах Музею «Тюрма на Лонцького» о 17:00.
У дискусії беруть участь сама авторка, Катерина Пекур, авторка ідеї Олеся Ісаюк та експерт, військовий історик Василь Павлов.
Контактна особа:
Олеся Ісаюк,
доктор філософії,
старша наукова співробітниця
Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького»
093 5768637