Маківська спадщина

08:48, 29 квітня 2026

Дістатися легендарної гори Високий Бескид сьогодні доволі просто. Пряма ґрунтова стежка, оточена чудовими краєвидами лісу та долини, джерелами з питною водою, місцями для відпочинку, вказівниками та інформаційними стендами. Щороку сотні людей різного віку прямують сюди, щоб вшанувати подвиг українських січових стрільців, які загинули 110 років тому у протистоянні з російськими військами. Щороку, 8-11 травня, сюди прибуває українська молодь з організації “Спадщина”. Ще з кінця 1980-х років ці люди докладали зусиль до відновлення занедбаних, але не забутих могил січових стрільців. Саме вони встановили перші, ще березові, хрести на місці нинішнього пантеону. Тоді й зародилася традиція щорічного таборування на Маківці.

Олександра Бодняк

журналістка

Детальніше

Початок табірного сезону

У таборі панує тиша. Йде дощ, тому всі перебувають у наметах. Наметів небагато, бо погода не сприяла, розповів один із керівників табору, Юліан Гончар, відомий під псевдонімом “Черес”. Оскільки це вже третій день таборування, а на Маківці вдень падав дощ, а вночі був мороз, то старші учасники “Спадщини”, які вже відійшли від активної діяльності, роз’їхалися.

“Черес” провів нас до великого намету, де відпочивали “джури” — виховники табору. Вони поділилися своїми причинами щорічного повернення на Маківку протягом 10-15 років: спочатку як учасники, а тепер — як наставники.

7A4A2968 (2) — Юліан Гончар, позивний “Черес”

Усі фото Надії Марченко

Юліан Гончар на псевдо "Черес"

— Табір на Маківці дає старт табірному сезону “Спадщини”, — зазначила Софія Бас, відома як “Надея”. — Це наш найкоротший табір, але він чудово занурює в атмосферу організації та історичні події, що тут відбулися. Для багатьох членів “Спадщини” цей табір став першим, і саме після нього вони вирішили залишитися в організації.

Учасники-“джури” називають табір на Маківці історично-робочо-розважально-патріотичним. До повномасштабного вторгнення сюди прибувало понад 100 членів “Спадщини”. Серед них були як ті, хто стояв біля витоків організації у 1988 році, наприклад, Андрій Парубійбув убитий у Львові 30 серпня 2025 року (позивний “Вовк”, політик), Василь Рожко (позивний “Орлик”, голова ГО “Тустань”), так і ті, хто тільки починав свій шлях в організації. З початком повномасштабної війни багато членів “Спадщини” стали на захист України або зайнялися волонтерством.

Табір на Маківці

Хоча старших членів зараз у таборі немає, вони присутні через своїх дітей, як зазначила Галина Козяк, відома як “Громовиця”.

— Зараз у нас може бути навіть кілька дітей з однієї родини, хоча батьки вже не є активними членами організації. Це діти друзів, племінники, двоюрідні брати та сестри інших учасників. Можна сказати, що ми маємо певну родинну спадкоємність. Однак це не означає, що ми закрита організація; ми раді кожній дитині. Просто “сарафанне радіо” є нашою найкращою рекламою, — підкреслила “Громовиця”.

Більше про Українських січових стрільців читайте у журналі “Локальна історія”

Замовити журнал можна в онлайн-крамниці

Про організацію “Спадщина”

Організація української молоді “Спадщина” займається патріотичним вихованням молоді. На думку “джури”, таборування є одним із найефективніших методів для досягнення цієї мети.

— Таборування значно більше захоплює та залучає дітей і молодь, ніж, наприклад, зустрічі та лекції у Львові чи навіть поїздки до звичайних дитячих таборів, — поділився Богдан Яворівський, відомий як “Борода”.

— Я згадую себе у ранньому підлітковому віці. Коли ти формуєшся, дуже хочеться бути частиною колективу, частиною чогось більшого. “Спадщина” — це, на мою думку, ідеальний варіант, адже це спільнота свідомих, прогресивних однолітків, які мають спільні цінності та патріотичну позицію, — додав “Надея”.

Софія Бас на псевдо "Надея"

“Громовиця” розповіла, що вперше відвідала табір на горі Маківка у віці 13 років. Завдяки цьому, за її словами, вже в підлітковому віці вона усвідомила те, що, на жаль, досі залишається незрозумілим для багатьох українців.

— Зараз я дуже чітко розумію, що відбувається в Україні і чому. Коли таке розуміння має 13-річна дитина, то це, на мою думку, шлях до кращого суспільства. Ці діти цікавляться своєю історією, історією інших країн. Вони усвідомлюють, якою хочуть бачити свою країну і як до цього йти. Вони вже не ті, за кого може вирішувати хтось інший, — пояснила Галина Козяк.

Велика гра

— Табір розпочинається з містерії на пантеоні: смолоскипи, багаття. Ми називаємо імена та вік січових стрільців, які тут полягли. Це були молоді люди, багато хто з них приблизно такого ж віку, як наша молодь зараз. Це створює ретроспективу, — зазначив Юліан Гончар.

Головна подія табору — Велика гра. Учасників ділять на січових стрільців та “червоних”, і вони відтворюють історичний бій. Мета — захопити прапор протилежного табору. Також потрібно зірвати з противника якомога більше наліпок-“погонів”. Зазвичай це відбувається вночі.

— Коли діти та молодь переживають це на собі, то надовго запам’ятовують такі моменти. От, наприклад, вночі була гра в мороз, — розповів “Борода”.

IMG_5006C90C2907-4 — Традиційне табірне багаття

Фото: з архіву організації “Спадщина”

Традиційна таборова ватра

— Відтворення історичного бою — це тренування, приклад відданості Україні, який ми б хотіли бачити сьогодні серед молоді, — додав “Черес”.

Маківка оповита легендами. Одна з них розповідає, що січових стрільців, у яких закінчилися набої, оточили росіяни. Раптом у лісі з’явилася біла тінь, і ворожий вогонь стих. На світанку українські воїни побачили, що ворогів хтось розірвав. Казали, ніби в лісі бачили білого вовка.

— Вночі учасники по черзі охороняють табір протягом двох годин. Часто можна почути вигук “Білий Вовк!”. Вони проживають цю казку, і історія закарбовується в пам’яті, — розповів “Черес”.

Гейміфіковане відтворення бою січових стрільців, легенди про Маківку, містерія з багаттям дають молоді відчуття причетності до подій понад 100-річної давнини. Вони відчувають себе безпосередніми нащадками тих юних бійців, яким зобов’язані своїм сьогоденням.

“Спартанець”

Тиха година закінчується, і злива трохи вщухає. Перед наметами шикуються діти та підлітки; старші мають розповісти їм про подальшу програму на день. У таборі присутні майже 40 учасників.

— Це небагато, але це чесна праця, — жартівливо зазначила “Громовиця”.

Раптом усі діти починають скандувати: “Спар-та-нець! Спар-та-нець!”. Це означає, що хлопець із таким псевдонімом запізнився на шикування, тому інші спонукають його швидше зайняти своє місце в строю.

З намету вибігає юнакйдеться про Клима Радомського, який у 2025 році на момент підготовки матеріалу мав ступінь “Джура”, у таборі був інтендантом, тепер є виховником рою у розстібнутій куртці, в одному черевику, а другий встиг взути лише наполовину.

Молодші учасники слухатимуть лекції в ігровій формі, займатимуться малюванням. Старші ж за 15 хвилин вирушать до пантеону, а потім — на вершину Маківки. Незважаючи на дощ, у таборі дотримуються розкладу.

7A4A2942 (1) — Чергові розпалюють вогонь на кухні для приготування вечері

Чергові розпалюють вогонь на кухні, щоб приготувати вечерю

Псевдоніми учасників “Спадщини” походять з традиції УПА. Їхня особливість полягає в тому, що одне псевдо дається на все життя. Мало не просто обрати собі друге ім’я, його потрібно ще захистити, довести реальність своїх намірів щодо нього.

— Коли тобі 13 років, і ти обираєш псевдонім “Громовиця”, то відразу прагнеш бути сильною та витривалою, — зазначила Галина Козяк.

Ступені учасників — жовтяки, юнацтво, джури, козаки — запозичені з бойового гопака, розповів Юліан Гончар. Структура, що складається з “роїв” і, потенційно, “куренів” (якщо буде більше людей), — з козацької традиції.

“Жовтяки” — це діти, які тільки починають свій шлях у “Спадщині”. “Юнацтво” — підлітки. “Джури” — це молоді люди, які вже пройшли необхідні вишколи і здатні самостійно організовувати табори. Вони володіють не лише навичками з розбиття табору та орієнтування на місцевості, а й можуть надавати домедичну допомогу, виступати інструкторами з певних дисциплін, проводити лекції з історії та ідеології. На Маківці “джури” виконують ролі головного кухаря, інтенданта, відповідального за забезпечення та розміщення учасників, бунчужного, відповідального за програму, писаря, який займається організаційними питаннями та зовнішньою комунікацією, коменданта — керівника табору. Варто зазначити, що учасники сплачують лише собівартість.

7A4A2948 — Юнаки готуються підкорити вершину Маківки

Юнацтво готується підкорити вершину на Маківці

Цікаво, що козаків в організації загалом — лише близько 10 осіб. Цей статус можна отримати за видатні досягнення для “Спадщини”. Серед них — політик Андрій Парубій, директорка лялькового театру у Львові Уляна Мороз, народний депутат і урядовець Микола Величкович, видавець і ветеран російсько-української війни Андрій Каспшишак.

— Андрій Каспшишак — молодий хлопець нашого вікуДо 30 років. Він деякий час очолював організацію і планував реформи. Велику увагу він приділяв візії організації, визначенню її майбутнього, показникам виконання мети “Спадщини”, а не розпилюванню зусиль. Війна, звісно, внесла свої корективи в ці плани, — розповіли члени “Спадщини”.

День у таборі на горі Маківка розпочинається з виконання гімну України, а завершується читанням “Декалогу українського націоналіста” та гімном ОУМ “Спадщина”.

— Це нагадування про те, за що ми тут насправді, — зазначила “Надея”.

Зміни в організації “Спадщина”

Програма табору на Маківці включає заняття з риторики, дебати, вправи на критичне мислення, лекції з історії, походи, ознайомлення з навичками проєктного менеджменту тощо.

— Програма пронизана ініціативністю, самостійністю та братерством — це те, що ми прагнемо виховати в молоді, щоб ці діти були здатні брати відповідальність за те, що вони несуть у світ, щоб це були ті 10% українців, які визначатимуть напрямок руху та розвитку держави для всіх нас, — сказала “Надея”.

Якщо раніше табір був переважно навчальним, то сьогодні він також зосереджений на розвитку якостей, необхідних молодим патріотичним лідерам у житті. Діти та молодь навчаються висловлювати та відстоювати свої думки, бути конструктивними, організовувати невеликі заходи. Для членів “Спадщини” також важливо розвивати критичне мислення, особливо в епоху постправди, та бути проактивними.

Гора Маківка

Разом із молоддю ми піднімаємося до пантеону січових стрільців. Юнаки та дівчата одягнені у камуфляж. Раніше це було звичним для членів “Спадщини”, але сьогодні ця традиція в одязі переважно збереглася лише в лісі.

— Камуфляж зручний для табору. Однак ми розуміємо, що сьогодні ця форма є відзнакою Збройних Сил України, і ми не можемо її носити. Просимо за межами табору одягатися у звичайний одяг, виявляючи повагу до наших військових, — пояснила “Надея”.

На лавці біля пантеону юнак років 15-ти розповідає іншим про історію січових стрільців. Подекуди він невпевнений у своїх словах, інколи трохи затинається. Друзі підтримують його: підказують, ставлять уточнюючі запитання, уважно слухають.

7A4A2927 (1) — Пантеон Січових стрільців на горі Маківка

Пантеон Січових стрільців на горі Маківка

Невдовзі після цього група швидко вирушає на вершину Маківки, а ми спускаємося з гори і вдивляємося у ліс — раптом побачимо Білого Вовка. Хоча, здається, сьогодні ми вже зустрілися з ним. Адже Білий Вовк — це уособлення патріотичної молоді, яка всім серцем любить Україну та докладає зусиль для її перемоги і розвитку.

Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію “Локальної історії” на Patreon!