
11:19, 4 серпня 2026
Сьогодні картоплю називають годувальницею української родини та однією з найважливіших культур на столі. Важко уявити, що ще кілька століть тому її вважали заморською дивовижею, яку люди боялися вирощувати. У деяких країнах навіть спалахували бунти проти картоплі, які влада припиняла силоміць.
Пропонуємо ознайомитися зі статтею українського письменника та журналіста Федора Дудка про історію картоплі в Україні, яка була опублікована у журналі “Життя і знання” 1935 року. Автор розповідає про походження картоплі, забобони та страх стосовно цієї городини. І як овоч, що вважався шкідливим для здоров’я, став одним із найвживаніших продуктів. Оригінальний правопис збережено. Публікацію розшукала журналістка Олександра Кусько.

Яків Гніздовський. Ящик картоплі
Фото: weschlers.com
<p>Яків Гніздовський. Ящик картоплі</p>
Кожен із нас знає, яку велику вагу для прохарчування нашого народу має картопля (бараболя, мандибурка, бульба). Та рідко хто тепер ставить собі питання, відколи цю рослину в нас садять, як вона до нас потрапила і звідки. Отож слід нам усім знати, що прийшла вона до нас із заморських країв і з’явилася не так вже й давно, що був час, коли привезену вже з чужини картоплю не хотіли наші люди садити “ані за гріхи”, що звали її “чортовим зіллям” та іншими зневажливими назвами. Це було не тільки в нас. Володарям деяких країн, напр., Німеччини й Росії, доводилося вживати сили, щоб примусити людей плекати цю, таку тепер дорогоцінну в нашому житті городину! І було це не зовсім так давно. Минуло всього двісті років, як цей друг багатих і (особливо) бідних — картопля стала просто необхідною. Цим 200-літнім (більш-менш) роковинам появи картоплі в нас ми і присвячуємо ці рядки.
Картопля — рослина американська. Батьківщиною її є південна частина Чилі (в Південній Америці), де її ще до відкриття Нового Світу європейцями місцеві люди вирощували на городах. З Чилі вирощування цієї рослини перейшло до інших американських країв, головним чином — до Перу. Ще й досі в Перу можна придбати бараболю в дикому стані. Є це рослина з дуже запашними квітами, але з маленькими, непридатними до вживання бульбочками. Тоді, коли Америку завоювали європейці, картопля широкого поширення там ще не мала. Наприклад, тогочасні мексиканці зовсім тоді бараболі не знали. Першими привезли картоплю з Америки до Європи іспанці. Було це після того, як вони завоювали Перу, десь близько 1565 р. між рр. 1560. і 1570.. Звідти, з Іспанії, її, як рідкісну новинку, почали розвозити по своїх краях мореплавці Іспанії, Голландії, Італії й інших країн. Але великого захоплення поява картоплі серед європейських народів не викликала. Навпаки, більшість народів Європи зустріла цю новинку досить недовірливо, а подекуди навіть неохоче й (на сході) зовсім вороже. Треба було часу, щоб у цій американській гості поволі знайшли смак незвичні до неї народи старого світу.
Першими країнами, де бараболя прижилася досить швидко, були Іспанія й за нею Італія. До Ірландії потрапила картопля десь близько 1565 р., туди привіз її торговець невільниками Говкінс, а в Англії почали її вирощувати після 1623 р., коли вже втретє привезли її з Америки, й коли вона в Іспанії й Італії була вже добре відома. Там вона отримала назву “tartufoli”, звідки пізніше німці почали її називати “картофлями”, а ми за ними — картоплею. Оповідають, що коли подали вперше картоплю на стіл англійського короля, він її скуштував і скривився. Нічого дивного: королеві подали картоплю… сиру!
Власне картоплю широко почали садити в інших країнах Європи аж у XVIII ст. У німецьких країнах у Пруссії населення ще з початком XVIII ст. не дуже бажало садити бараболю, і королям Фрідріху Вільгельму І. 1713–1740 і Фрідріху Великому 1740-1786 довелося силою примушувати до цього недовірливих селян. Зате в Саксонії вже 1717 р. почали в широких масштабах садити картоплю. У Швеції її почали садити вже широко з 1726 р., у Шотландії з 1728 р., на Угорщині й у Чехії — близько 1770 р., у Франції — з 1783 р. У XVIII ст. почали англійці переносити її культуру до своїх колоній. Таким чином картопля з’явилася тоді на Капській землі, в Індії, в Австралії, Тасманії, в Новій Зеландії, — а далі вже в Китаї й т. д.
Збери свою повну торбу історій. Купуй сувенірну продукцію в онлайн-крамниці
В Росії картоплю побачили вперше за Петра І. 1682–1725, який силою (хоч і марно) змушував вживати її. Та за цариці Анни Іванівни 1730–1740 бараболю успішно розводили вже по городах під Петербургом чужинці, хоч поширення її в народних московських масах відбувалося дуже повільно. Енергійно за її поширення взялася цариця Катерина ІІ., яка хотіла прогодувати нею голодуюче населення в деяких місцевостях Росії. З її наказу скрізь по Росії розіслали насіння бараболі та інструкції, як її вирощувати й садити. Але в деяких місцевостях населення зустріло наказ цариці вороже, й були випадки так званих явних “картопляних бунтів”, які доводилося придушувати військовою силою. Щойно за Миколи І. 1825-1855 російський уряд сам почав вирощувати бараболю в Росії з огляду на великий неврожай у деяких губерніях. У 1840, а потім вдруге у 1842 рр. царський розпорядок наказував: 1) заводити скрізь на державних землях громадські посіви картоплі та роздавати насіння з цього врожаю селянам; 2) видати інструкцію про те, як плекати, зберігати й вживати картоплю; 3) надавати нагороди господарям, що візьмуться дбайливо й енергійно вирощувати бараболю. Але ці заходи уряду Миколи І. у багатьох місцевостях викликали також впертий опір населення. Так, наприклад, на Пермщині вибухнув у 1842 р. великий “картопляний бунт”, доходило до того, що вбивали сільську владу. Треба було посилати на придушення бунту військо. Було багато жертв серед повстанців. І тільки кривава розправа з темними забобонами та народною відразою до нової “трави” поклала край небажанню в масах садити картоплю. Вже в 1843 р. селяни слухняно вирощували цю городину…
Час появи бараболі в Україні точно не відомий. У середині XVII ст. її на наших землях, безумовно, ще не було. Французький інженер Боплан, який досить широко розповідає у своєму описі України про нашу рослинність того часу, напевно, згадав би картоплю, якби вона тоді існувала в Україні. Варто припустити, що вона потрапила до нас десь за гетьманування Івана Мазепи, якщо не раніше, за часів І. Самойловича, як рідкісна городину на стіл гетьманів, що любили запроваджувати все нове в Європі, й у себе. Майже з певною ймовірністю можна сказати, що з кінцем гетьманування Мазепи картопля вже не була великою рідкістю в Україні. Досить велика кількість німців на військовій службі в козацьких полках того часу, з одного боку, і прихід до України шведів, з іншого боку, могли б свідчити про те, що ця рослина, принаймні серед козацької верхівки, вже була відома. Що в 30–40 рр. XVIII ст. вона вже була значно поширена, на це маємо вказівки в польській мемуаристиці).
Отже, в ІІ томі опису польського побуту за короля Августа ІІІ., зробленого Котовичем), читаємо: “… Картопля в Польщі… з’явилася за Авґуста ІІІ., спочатку в королівських маєтках, де її висаджували самі німці-саксонці, які задля власної вигоди привезли з собою цю рослину з Саксонії і поширили її в Польщі. Довго поляки цуралися бараболі, вважаючи її шкідливою для здоров’я… Але згодом хлібороби в маєтках почали купувати її у німців, і від них вона поширилася й серед сусідів. Нарешті, коли картопля стала вже відомою по “золавах” гданських, по “голлендрах” великопольських і литовських, коли до Великопольщі прийшло кількасот родин швабських, якими деякі пани, зокрема на Познані, витіснивши давніх селян польських, заселили свої села — то ті прибульці, привчені у своїх краях жити майже самою картоплею, додали до неї смаку польським селянам, а через них і шляхті. Вже з кінцем правління Авґуста ІІІ. бараболя була відома скрізь у Польщі, на Литовщині й на Русі”.
І Котович до цього додає: “Поки не знали картоплі, вживали бульбу, овоч, подібний до картоплі, з тією лише різницею, що він більший… і смак має той самий, що картопля, але запах від нього огидний, подібний, як від клопа. З поширенням картоплі бульбу покинули”.
Отже, в Галичині та на Правобережній Україні картопля увійшла в загальний вжиток у середині XVIII століття (за часів правління короля Авґуста ІІІ. 1733–1763), а звідти широко перейшла, приблизно в той самий час, і на Лівобережжя.
Зараз ця рослина поширена по всій землі, від 70° північної широти до Нової Зеландії. Там, де не може рости через низьку температуру жодне зернове, бараболя дає певний урожай. Через різні умови клімату та ґрунтів, де росте картопля, вона має зараз багато різновидів, їх налічують понад тисячу. Картопля добре росте в регіонах з низькою температурою (при +4° C), а сягає, як ми вже сказали, і до 70° 40` північної широти — але далеко на південь вона не заходить. Вже, наприклад, клімат південної Італії вона не витримує.
Взято з журналу “Життя і знання”. 1935 рік. № 11. С. 285-286
- хліб
- читанка
Схожі матеріали
Великий хліб. Галина Пагутяк
Детальніше
Філософія паски. Галина Пагутяк
Детальніше
Втрата печі. Галина Пагутяк
Детальніше
Леся Гасиджак: “Штучний голод був організований, щоб упокорити Україну”
Детальніше
Робітникам можна тільки темний хліб
Детальніше
Хліб-сіль і… горілка. Галина Пагутяк
Детальніше
Що таке книш? Історія одного слова
Детальніше