Ранок починається з будильника. Точніше, з мерзенного відчуття перерваного сну. Але це навіть неважливо. Важливо відірвати голову від подушки і все-таки повстати з ліжка на роботу. Зробивши якесь зусилля, все-таки встаю.
Іду на кухню, по дорозі намагаючись акуратно вписуватись у одвірки. Виходить погано, але зрештою, хоч і не зовсім вдало, доповзаю все-таки до кухні. І тут їх бачу. Тонкі, витончені, стильно оформлені, смачно названі та красиво укладені в пачку, вони лежать по центру кухонного столу і манять, манять.
У сонному мозку починають судомно метатися думки: Хто залишив їх тут? Навіщо? Я ж не курю… Що? Я не палю? Ну, останню можна!» І ось уже тягнуться жадібні пальці до пачки, і звичним клацанням виходить на світ божий вона, така тоненька і біла, ароматна, навіть смачна… Зараза…
«Ненавиджу тебе!» – думаю буденно, дивлячись, як червоний бутон недопалка курсує від мене до попільнички і назад. І тут же приходить наступна думка, що рве на шматки попередню: “Треба взяти з собою всю пачку …”
Якщо ви – курець зі стажем, напевно, вам знайома ця сумна картина, яку я тут намалювала. Майже кожен з нас хоча б одного разу мав місце жалюгідні спроби кинути палити . Чому жалюгідні, запитаєте ви? Та тому, що у 99% випадків ці спроби не закінчуються нічим. Максимум, на що ми здатні – боягузливо прикривши рот долонькою, найкращому другові/подругі тет-а-тет пискнути: «А знаєш, хочу кинути…»
Скажете, утрирую? Звісно! Проте самі спробуйте порахувати, скільки разів ви чи ваші друзі та близькі намагалися зробити це, але не змогли. А секрет-то елементарний до смішного. Не змогли, бо не хотіли. Втім, залишимо цей аспект частку філософів і психологів. Я про інше.
Щоб полегшити читачеві завдання, знову викладу свої думки у вигляді простого і легкочитаного списку. Отже, вирішивши кинути палити:
1. Обов'язково знайдіть в Інтернеті фотографії легень курця. У фарбах і якомога наочніше уявіть, що така ж погань зараз знаходиться і у вашому організмі теж. Більш того, з кожним днем картина стає дедалі сумнішою.
2. Якщо перше не допомогло, переходьте до тяжчої артилерії. На вулицях почніть жадібним поглядом шукати людей похилого віку з сигаретою в руках. Таке рідко, але трапляється. Дивлячись на старого, що захлинається кашлем, або висохлу від нікотину стареньку років сорока (а саме так і виглядають жінки, що палять зі стажем), обов'язково приміряйте побачене на себе. Як мінімум, вам стане не по собі. Як максимум – захочеться позбавити себе такого неприємного майбутнього.
3. Знайдіть спеціалізовану літературу або відеоуроки, які допомогли багатьом подолати аналогічну проблему. Прочитайте/прослухайте та прийміть до уваги. Хоча б.
4. Виховуйте силу волі. Скажіть так, щоб у першу чергу ви почули самі: «Я не курю. Крапка». Саме так – не курю. Не «кидаю» чи «курю менше», а «не курю».
5. Тепер порада трохи жартівлива, але, як показує практика моїх друзів та знайомих, дієва. Закохайтесь. Або знайдіть собі дівчину/хлопця (чоловіка/дружину), які візьмуть на себе вашу складну місію куріння. Як тільки ви візьмете сигарету, ваш благовірний обов'язково як сокіл швидкокрилий або фурія розпатлана кинеться на вас і вирве з боєм з ваших жовтоготних пальців курця цей мерзенний оплот зла з фільтром. Повірте, після пари-трійки сварок чи істерик палити схочеться. Як мінімум у присутності домашнього поліцейського. Як максимум – загалом.
6. Знайдіть чи сформуйте самостійно свою власну референтну групу. Референтна група – це соціальна група, яка служить для індивіда своєрідним стандартом, системою відліку собі та інших, і навіть джерелом формування соціальних і ціннісних орієнтацій. Так каже енциклопедія соціології.
Референтна група – це купка людей, думка яких для вас найважливіша. Так говорю я. Причому зовсім не має значення, хто ці люди: ваші друзі, далекі родичі із Самарканда, діти, онуки, сусіди чи усі президенти республіки Ботсвана разом узяті. Головне, щоб вони активно засуджували вашу погану звичку і пристрасно бажали (хоча б пасивно) позбавити вас її.
7. Хваліть себе за кожну пропущену сигарету. І винагороджуйте. Чим себе винагородити можете вирішити тільки ви самі. Головне, щоб ваш приз коштував, щоб пропускати заради нього чергову дозу отрути.
Ось, власне, і все. Зовсім трохи хочеться вірити, що після прочитання цієї статті у когось з'явиться стійке бажання та віра у можливість кинути палити. Хтось скаже, що все це марення, які не допоможуть. А хтось напише в коментарях: «Авторе, то як же все-таки кинути палити?» Справді, читачу, як?