Тривалість життя залежить не від виснажливих тренувань, а від різноманітності рухів та помірного навантаження. Такого висновку дійшли автори великого дослідження, опублікованого в міжнародному медичному журналі BMJ Medicine.
Як випливає з даних вчених, для вираженого оздоровчого ефекту організму не потрібна екстремальна фізична активність. Оптимальним показником названо близько 20 MET-годин на тиждень, де MET — метаболічний еквівалент задачі. Цей рівень відповідає декількома годинами помірних або інтенсивних занять і, як зазначається, можна досягти для більшості людей без радикальної зміни способу життя.
Дослідження показало, що подальше нарощування навантажень не дає значної додаткової користі. Після досягнення зазначеного порога ефект стабілізується, а ризик передчасної смерті не знижується. Автори роботи вказують на наявність так званої стелі ефективності, спростовуючи уявлення про те, що максимальні тренування автоматично ведуть до кращого здоров'я.
Найбільший результат за даними BMJ Medicine дає не однотипна фізична активність, а її поєднання. Як базова модель дослідники виділяють три компоненти: аеробні навантаження – біг, плавання, їзду на велосипеді; силові вправи із власною вагою чи обтяженнями; а також повсякденну активність, включаючи ходьбу, побутові справи та відпочинок на свіжому повітрі.
Такий режим, як зазначають автори, найбільше відповідає природній біомеханіці людини, легше підтримується у довгостроковій перспективі і не потребує постійного перебування у спортзалі. Виконання «золотого нормативу» дозволяє знизити ризики здоров'ю без навантаження організму.
В основу дослідження ліг аналіз даних понад 110 тис. Чоловік. Масштаб вибірки дозволив виявити стійкий зв'язок між способом життя та ризиком передчасної смерті, мінімізувавши вплив випадкових факторів.