Світлана Когут, докторка педагогічних наук, професорка, деканка факультету наук про здоров’я Українського католицького університету, розповідає про нові підходи до підготовки фахівців з фізичної терапії.
Світлана Когут досліджує питання підготовки фахівців для сфери освіти і соціальної роботи, методику викладання у вищій школі, розвиток професійної кар’єри та консультування. У цьому інтерв’ю вона ділиться думками про одну з найактуальніших професій сьогодення – фізичного терапевта, нові виклики та методики підготовки кваліфікованих спеціалістів.
Чому УКУ розвиває напрям наук про здоров’я?
«Коли я зустрічаюся з колегами на конференціях, вони часто запитують: «Ви готуєте медичних сестер? Лікарів?» – розповідає Світлана Когут. – Насправді, наш факультет наук про здоров’я має концепцію, яка дещо відрізняється від інших подібних в Україні. Сучасний світовий підхід до охорони здоров’я давно відійшов від вузької медичної моделі, яка розглядає людину лише як пацієнта з хворобою чи травмою. Натомість, він спирається на біопсихосоціальну модель ВООЗ, де здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя.
Саме тому в Українському католицькому університеті створено факультет, де в центрі уваги завжди перебувають людська гідність і цілісний розвиток особистості. Ми поєднали три ключові напрями: терапія та реабілітація (зі спеціалізаціями «фізична терапія» та «ерготерапія»), психологія та психотерапія, і соціальна робота. Ми вважаємо це унікальним середовищем, адже фізичне відновлення невіддільне від психологічного стану людини та соціального контексту, в якому вона живе чи проходить процес одужання. УКУ створює модель підготовки фахівців, які вміють бачити людину цілісно й працювати в команді для її відновлення та забезпечення гідного життя.
Університет має структуру класичного навчального закладу, де науки про здоров’я та медицина вивчалися поруч із релігійними та соціальними дисциплінами».
Сучасна реабілітація: від процедур до комплексного відновлення
«Тривалий час реабілітація сприймалася суспільством як сукупність масажів, лікування грязями чи електрофорезу, – пояснює Світлана Когут. – Однак система охорони здоров’я поступово відійшла від такого трактування. Сьогодні мова йде про активне відновлення функціональності та поведінки людини, повернення до самостійного й якісного життя. Сучасна реабілітація спирається на Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ).
В Україні за останні роки відбулися серйозні зміни. Система охорони здоров’я здійснила ґрунтовний перехід від застарілих радянських методів на користь доказової фізичної терапії, активних тренувань і функціональних завдань. Важливо, що реабілітація сьогодні – це процес, у який залучені мультидисциплінарні команди. Це спільна праця фізичних терапевтів, ерготерапевтів, психологів, соціальних працівників та лікарів, які працюють як рівноправні партнери навколо потреб пацієнта.
Виклики війни також суттєво вплинули на реабілітацію. Повномасштабна війна завдала надскладних травм: ампутації, поєднання важких фізичних ушкоджень із мінно-вибуховими та психологічними травмами. Це вимагає від реабілітації гнучкості, високої технологічності й людиноцентричності. На нашому факультеті ми акцентуємо увагу на людині як цілісній особистості, що відображається і в побудові освітніх програм».
Міжнародний досвід та українські практики
«Так, міжнародний досвід є надзвичайно важливим, – підкреслює Світлана Когут. – Фахівці з реабілітаційних центрів, таких як екосистема Unbroken, часто стажуються за кордоном, а до них приїжджають іноземні колеги. Ми беремо до уваги досвід Нідерландів, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю.
На початку війни відбувся трансфер технологій і методик із країн, які переживали подібні травматичні досвіди. Проте за роки війни наші лікарі та фахівці з реабілітації здобули величезний досвід. Сьогодні вони самі діляться знаннями, додаючи цінності світовій науці та медицині. В Україні народжуються нові практики, методи й технології, які будуть використані іншими країнами. Деякі іноземні колеги, приїжджаючи до Львова, відзначають, що тепер вони вчаться в нас».
Актуальність професії фізичного терапевта
«Потреба у фізичних терапевтах та ерготерапевтах в Україні сьогодні колосальна, і вона зростатиме впродовж наступних десятиліть, – прогнозує деканка. – Тисячі військових і цивільних, які зазнали поранень, складних операцій чи ампутацій, потребуватимуть тривалої, якісної та високопрофесійної реабілітації. В Україні розбудовується мережа інноваційних реабілітаційних відділень, де за законодавством обов’язково мають працювати дипломовані фізичні терапевти.
Також варто враховувати зміни у способі життя населення: збільшення кількості малорухливих професій, тривала робота за комп’ютерами, поширення хронічних захворювань опорно-рухового апарату та нервової системи. Все це робить фізичного терапевта ключовим фахівцем, який підтримує якість життя людини. Він має навички та інструменти, щоб повернути людям рух, автономію, можливість бути самозарадними, працювати та жити повноцінним життям.
Напрям реабілітації в педіатрії в Україні також активно розвивається. Потрібно багато фахівців, адже діти потребують якісного відновлення після травм, операцій чи під час захворювань. Фізична терапія та ерготерапія можуть значно пришвидшити їхнє одужання».
Унікальний підхід УКУ до навчання
«Спеціальність «Терапія та реабілітація» є регульованою, всі освітні програми мають відповідати стандартам вищої освіти, – зазначає Світлана Когут. – Ми знайшли власну унікальність за рахунок методологічної побудови програми. Передусім, це міждисциплінарне середовище. Наші студенти з перших курсів навчаються поруч із майбутніми психологами та соціальними працівниками, практикують спільний підхід, розуміння психосоціальних чинників відновлення та комунікацію у мультидисциплінарних командах.
Ми робимо акцент на практичних заняттях, які проходять безпосередньо в провідних реабілітаційних центрах. Студенти під керівництвом досвідчених супервізорів працюють із реальними випадками, бачать ветеранів після операцій, людей із важкими травмами. Велику увагу приділяємо суспільно орієнтованому навчанню: студенти вчаться розуміти людей із вразливих категорій, працюють у громадських організаціях, беруть участь у реабілітаційних ініціативах.
Ми вчимо студентів будувати суб’єктну взаємодію з пацієнтом, в основі якої – людська гідність і можливість вибору людиною підходу до реабілітації. Якщо людина ставить за мету допомагати іншим відновлювати рух та автономію, це формує зовсім інший підхід до навчання. У нашому університеті кожен студент отримує підтримку від викладачів, супервізорів, тьюторів. Через залучення до волонтерства з першого курсу студенти розуміють, що їхня діяльність може вивести людину зі складного етапу життя й нести світло».
Компетентності, яких бракує та які формуються
«Згідно з нашими спостереженнями, українським фахівцям бракує навичок комунікації та роботи з людьми у стані гострого стресу, втрати, депресії чи травми, – говорить Світлана Когут. – Важливо вміти підтримати пацієнта, не ретравматизуючи його, та зберігати його мотивацію працювати над собою.
Необхідно вміти працювати в мультидисциплінарній команді. Ми маємо спільний курс, де студенти різних спеціальностей опрацьовують протоколи взаємодії. Молодий фахівець повинен вміти аргументувати свою позицію перед лікарем, співпрацювати з психологом і соціальним працівником.
Фізичному терапевту потрібно аналізувати масиви даних, працювати з міжнародними протоколами, зокрема з інструментами МКФ, та постійно оцінювати ефективність втручання. Критичне та клінічне мислення є необхідними для того, щоб не діяти за шаблонами, адже кожен пацієнт індивідуальний і потребує персоналізованого підходу».
Проблема, яку прагнуть розв’язати випускники
«Через 3–4 роки ми прагнемо розв’язати проблему дефіциту цілісно підготовлених, етичних і компетентних фахівців, які готові одразу працювати в мультидисциплінарних командах реабілітаційних центрів, – зазначає Світлана Когут. – Для нашого факультету й університету важливо, щоб випускники впливали на підходи в реабілітації, закладали високі стандарти професійної етики, керувалися доказовістю та повагою до гідності пацієнта. Етичний вимір і «м’які навички» (soft skills) сьогодні є точкою росту для медицини та реабілітації в Україні. Ми вчимо студентів бути проактивними: ініціювати зміни в законодавстві та структурі охорони здоров’я і якісно впливати на реформування галузі».
Кому обирати цю професію?
«Цю професію варто обирати тим, хто має розвинену емпатію, інтерес до розвитку людини та бажання бачити реальний результат своєї праці, – радить Світлана Когут. – Ключові якості добре підготовленого фізичного терапевта – це емоційна стійкість, спостережливість, аналітичне мислення, гнучкість, вміння спілкуватися, терплячість.
Це цікаво для молоді, тому що фахівець працює в галузі охорони здоров’я, але не є лікарем у класичному розумінні. Він перебуває на перетині кількох наук і технологій, де ядром є людиноцентричність. Ця діяльність дає глибоке відчуття сенсу життя – коли пацієнт завдяки спільній праці робить перший впевнений крок після важкої травми. Це відчуття не зрівняти з жодною офісною роботою.
Крім того, професія є високозатребуваною, дає можливості для постійного кар’єрного розвитку та міжнародної мобільності. Її варто обирати серцем, і вона дарує можливість робити добро для конкретної людини. У нас навіть є своє гасло, яке найкраще характеризує філософію освітньої програми: «Тут пульсує серце нової культури здоров’я».
Чому саме зараз бакалаврат з фізичної терапії?
«Відповідь очевидна й болісна: саме війна створила серйозний виклик для системи охорони здоров’я, який триватиме десятиліттями, – пояснює Світлана Когут. – Країні потрібна якісна освітня база для формування нового покоління фахівців з реабілітації.
В УКУ з 2018 року діє магістерська програма з фізичної терапії, яка довела свою високу ефективність. Проте для формування глибокої професійної ідентичності, фундаментальних знань з анатомії, біомеханіки, клінічного мислення та етики необхідний повноцінний чотирирічний бакалаврський цикл. Відкриваючи бакалаврат саме тепер, ми закриваємо потребу країни в системній підготовці фахівців із першого дня їхнього входження в професію. Це люди, які відновлюватимуть людський потенціал України як під час війни, так і в період повоєнного відновлення. Цьогоріч ми отримали відповідну ліцензію від Міністерства освіти і науки України та готові запрошувати вступників на бакалаврат».
